– Ні, любий мій, я не доглядальниця! – Крізь зуби процідила Настя. – За всієї поваги до Ольги Тимофіївни, вона не моя мати, і в неї є свої діти! Троє! – Настя, ти чого, – здивовано заперечив Геннадій, – ми не витягнемо маму, якщо так ставитимемося до домашнього догляду. Лікар сказав, що тепер багато залежить від нас. – Саме так, що від вас, – відповіла Настя, – а ніяк не від мене!
Настя з деяким занепокоєнням прислухалася до голосу чоловіка, який розмовляв із сестрою телефоном. Вона
– Викинь. Ми все одно їсти не будемо
– Не набридла їм ще ця дача? – скривилася Рита, почувши від чоловіка про
– Не плач, дочко. Мені немає жодних виправдань, але я прошу, вибач мені. Не проганяй! Я пізно дізнався, що ти жила в дитячому будинку…
– Таня, Танюша, почекай… Я на тебе зранку чекаю. Мені твою адресу в дитячому
– Ось тітка Наталя, вона тобі замість мами буде. Слухайся її. Тітку Наталю Мишко ще б витерпів, але разом з нею в квартиру, а головне – в Мишкову кімнату заселився її дванадцятирічний син – Микола. У квартирі з’явилося багато нових речей: штори, килимки, серветки. Полиці серванту тепер нагадували вітрину магазину, де продають кришталь. Зате кудись зникла мамина фотографія, яка там стояла…
Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному
– Алло, ти взагалі нормальна?! Я до тебе дочку відправила для того, щоб ти про неї дбала і доглядала за нею, а не чіплялася без приводу до будь-яких дрібниць. Що це за наїзди першого ж дня? Що це за «дбай про себе сама»?!Вона – твоя гостя, і до твоїх обов’язків входить забезпечити їй максимальний рівень комфорту. Дитина приїхала в місто вчитися, а не по господарству клопотати!
— Аллочка, ти ж сама живеш? Ну врятуй мене, будь ласка. Адже в тебе
– Треба заборонити Яні зустрічатися із цим Артемом! Не пара він їй! З безталанної він сім’ї. – Якщо заборонятимеш, то матимеш зворотній ефект. Нічого страшного, нехай зустрічаються. Їй набридне цей хлопець, з’явиться інший, – які її роки.
– Мамо, привіт, – радісно говорила телефоном дочка, – сьогодні ввечері ми з Артемом
– Не створюй дешеву сцену ревнощів! До речі, це ти пішов від мене. – Швидко ж ти знайшла мені заміну! – Ти нічого не поплутав? – Марія штовхнула ногою валізу. – Добре, що ти її не розібрав. Забирай та йди
Марія дивилася в аркуш призначень, брала черговий блістер і видавлювала капсули у пластикові стаканчики.
– Я говорю про гроші, які ми з Михайлом віддали вам на зберігання. – Михайло мені їх віддав, йому і поверну
– Ти неправильно шаткуєш капусту до борщу, – Наталя Вікторівна, сидячи за кухонним столом,
Дива трапляються. Вони стукають у двері о другій годині ночі. І треба мати у собі сміливість – відкрити
Мороз стискав наш старий дерев’яний будинок наче крижаний кулак, скрипучи балками й змушуючи стискатися
-Звичайно, рідній матері час приділити не можеш…
Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову

You cannot copy content of this page