– Мені не потрібний цей сурогатний онук, не потрібний… я ніколи не визнаю його, ніколи, чуєш! Тебе я рада бачити завжди, її, та її приплід – ні
– Мамо, вітаю. – Привіт… синку. – Мамо, – у слухавці помовчали, – я
-А господиня, моя дорогенька, тут я! Ця квартира Сашкові від моїх батьків дісталася! А ти вийшла заміж за мого сина, так будь ласка, доглядай його, як належить! І взагалі, сім’я – від слова «сім я», чому це у вас дітей немає?
Тамара Василівна стояла біля вікна на кухні і плакала. Знову з нею ні за
– Якби у мене була така дружина, як у тебе Вадим, я б її на руках носив би і квіти їй дарував щодня
Марія ледве трималася, щоб не заплакати. Знову сварка із чоловіком. – І було б
Якщо він тільки спробує озвучити щось погане про її маму чи бабусю, то одразу піде звідси. Назавжди
-Коханий, я маму з бабусею запросила, у мами якраз відпустка, – усміхнулася Христина. Віталій
– Мамо, тобі нудно живеться, чи що? На який тобі цей старий здався? У твоєму віці! Скільки йому років? Сто? – в’їдливо запитала Міла
– Мамо, тобі нудно живеться, чи що? На який тобі цей старий здався? У
– На вихід. Негайно. Більше ви в мій будинок не прийдете
Сковорідка полетіла в раковину, тарілки – на підлогу. Це кінець. Відносини вона зараз зіпсує.
– Ох, яка ж ти, Олю, принципова, що аж сказати нічого. Скільки часу вже минуло, а ти все на мене дуєшся! Що я такого зробила? У чому я винна перед тобою? Я ж не взяла в тебе нічого, а ти таке влаштувала, на все село мене прославила!
Ольга купила своєму онукові Миколці подарунок. Жінка вирішила сховати його, щоб хлопчик не побачив
– Іди звідси, йди, чого приперлася?! – галасувала та. – Мій син знайшов іншу, не рівня тобі, багату, живе тепер, та й радіє! А ти йди куди хочеш зі своїм…
Уже другий місяць було жарко. Через відчинені навстіж вікна Степан чув сварку сусідки Таїсії.
— Сім’я — де діти є. А ти дитину подарувати мені так і не змогла за стільки років. Тепер вже стара стала, яка від тебе користь. Іду, не тримай мене. Там у мене незабаром син з’явиться. Мабуть, давно треба було тобі сказати…
Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку.
– Іди, йди, голодранець! І не збивай Катерину з пантелику! Наречений знайшовся! Звичайно, жити в гуртожитку не хочеться, от і знайшов недолугу з квартирою! – Єхидно заявив Микола Петрович
– Катю, ми тебе любимо, але квартиру цю ми купили тобі для того, щоб

You cannot copy content of this page