– Поділіться з нами! – кричали родичі, смикаючи Машу за руки. Хтось схопив її за рукав, і він з тріском відірвався. – Тягни її! Тягни! Мені! Грошей! – натовп рідні все зростав і зростав, Маші здалося, що якщо її не затопчуть, то точно розірвуть на мільйон частин…
– Поділіться з нами! – кричали родичі, смикаючи Машу за руки. Хтось схопив її
– І як тебе сюди взяли? Начебто ресторан недешевий, на шкільну столовку несхожий. – Хоча яка різниця, де тарілки мити, так?
– Та не може бути, дівчата, дивіться! – Арина відклала меню та показала пальцем
– Квартира оформлена на мене, – Олег говорив тихо, але карбуючи кожне слово. – Мама переписала її три роки тому. Повітря, наче викачали з кімнати. Наталя схопилася за одвірок, відчуваючи, як підкошуються ноги
Ключ звично повернувся у замку. Наталя переступила поріг квартири, де пройшло її життя. Сорок
– Гарної помсти не вийшло, але справедливість, перемогла! Він відстояв честь матері, і тепер можна спокійно жити далі
– Ольгу пам’ятаєте? Дівчинку з дитячого будинку, яку ваш Максим за дружину взяв, а
– Алінка, мені треба відкрити тобі душу… Відчуваю, що мій кінець близький. Ти мусиш знати правду, навіть якщо після цього зненавидиш мене, – почала свекруха, стискаючи руку Аліни
– Алінка, мені треба відкрити тобі душу… Відчуваю, що мій кінець близький. Ти мусиш
– Господи, немає мені ніде спокою, та чому я така нещаслива. Думала, ну ось поїду від негідника чоловіка, нарешті заживу щасливим життям, а тут знову облом – примарі я не сподобалася
Василина прожила зі своїм горе-чоловіком Матвієм майже шість довгих років. Він їй так набрид
– Встали, і пішли звідси! – Бачу, як вам діти потрібні! Вам би тільки квартири захопити! А як захопите, то їх у дитбудинок, якщо не на вулицю! Нічого вам не буде! – Суворо вигукнула бабуся
– Не вір їм! – прошипіла Марина братові в обличчя, і тихенько виштовхала його
– Може Марина справді знайшла своє щастя, і не нам її судити? – Відносини з одруженим мужиком щастя? – Не могла заспокоїтись жінка. – Але брати кредит на квартиру, і самій його виплачувати – це ж вершина недолугості! – Обурювалася подруга
– Ну, і навіщо ти на це погодилася? – не розуміла Марину найкраща подружка
– Та як ти посміла так зганьбити нашу сімʼю?! Ще й не розповіла нічого! Та якби ми твого чоловіка випадково в крамниці не зустріли, то так і не знали б, що ви вже рік, як розлучилися! – Почала з порога мати
– Та вам яке діло?! Це моє життя, зрозуміло?! – вигукнула Марина і вискочила
– Я повернувся до тебе, приймай! – Чого це? А ти мені потрібний? Ні, йди туди, звідки повернувся! А мені й без тебе непогано!
Начебто нічого не віщувало, здавалося що все йде як завжди. Іван зранку пішов на

You cannot copy content of this page