Життєві історії 0
– Та Сашко матері зателефонував, сказав, що вони вдвох побути хочуть, а ти заважаєш їм
– Знаєш що, внучок мій милий! Якщо я вам так заважаю, то тут варіант
Життєві історії 0
– Кучеряво живете, дітки – від подиву свиснув Віктор Іванович, і запитливо глянув на дружину. – А ти казала…
– Ой, Тимоша, не чіпай нічого, – замахала руками Тетяна, пригальмувавши біля будинку свекрів.
Життєві історії 0
– Я повинна за бабусею доглядати, а свекруха спадщину отримає?
– Я повинна за бабусею доглядати, а свекруха спадщину отримає? Сама бабуся все чудово
Життєві історії 0
– Послухай, може, недарма все це? Тобі не здається, що твоя свекруха і, можливо, навіть чоловік намагаються чогось від тебе досягти?
– Ох, яка все ж таки чудова у вас квартирка! – Зінаїда Михайлівна казала
Життєві історії 0
– Який заповіт? Він не мав жодного заповіту! Та й навіщо? Я єдина спадкоємиця! – Взагалі то він мав заповіт, і склав його п’ятнадцять років тому. – Не може бути! Навіщо?! – У нас же ж немає нікого з рідні! Він що, мене зраджував
– Аліно Романівно, нам треба поговорити про заповіт вашого чоловіка, – нотаріус, Степан Маркович,
Життєві історії 0
– Давай, синку, розповідай, як вийшло так, що ти в пелені приніс! – Розгублено запитав батько
Яна, студентка другого курсу юридичного університету, сиділа за письмовим столом у своїй кімнаті, та
Життєві історії 0
– Даю вам два тижні на переїзд! – Внучечко, ти що? – Бабуся дивилася на Аліну широко відкритими очима
Аліна рвучко відчинила двері, зайшла у квартиру і з порога заявила: – Даю вам
Життєві історії 0
– Дай но мисочку борщу, Петрівна, – попросив колишній. – З чого це раптом? Хто ти такий, щоб я тебе борщем годувала? – Ну як це, хто такий? – сказав Василь. – Хоч би й хороший знайомий. – Ой, – засміялася Тетяна, – насмішив старий. У мене таких знайомих – половина села. І що мені, усім борщі варити, та столи накривати
Тетяна стояла на кухні, дивилась на чоловіка, і не знаходила слів. – Сил моїх
Життєві історії 0
– Що ти теж хочеш? Особисте життя своє влаштувати? З онуками у твоєму віці водитися треба, та шкарпетки в’язати, а не мужиків, вибачте, шукати! – Репетувала дочка
– Та, як ти можеш, мамо! Так поводитися у твоєму віці – перед людьми
Життєві історії 0
– А якщо просто продамо бабусину квартиру, та й годі? – Промимрив онук. Їй скажемо, що ремонт робимо, чи щось таке. Вона все одно сюди не повернеться зі свого села. Та й що їй тут робити? – А як ми зможемо без неї продати? Навряд чи у нас це вийде! Потрібна хоча б її довіреність. – Ну це вже моя справа, є в мене свої канали
– Ну що, настав час вирішувати, що з квартирою робити, – діловито сказав Олег,

You cannot copy content of this page