Життєві історії 0
– Я просто не їв давно…- пробурмотів сирота, не підводячи голови
Валентина швидко пробивала товари, не підводячи очей. Працювала на автоматі: рука механічно тяглася до
Життєві історії 0
– До речі, коли ти до нас своїх шкільних подруг запросила? Тоді місяць тому. Ця, темненька, Оксана здається, весь час питала “Ой, а це у вас смарттелевізор такий великий? Ой, Поліно, а який у тебе браслетик гарний!” Ой, та ой! – А сама все кота нашого гладила, та заздрісно на всі боки дивилася! – Ну ти що, Кириле, ти у все це віриш? Та годі тобі, це все брехня! – Думаєш
– Тобі не здається, що останнім часом відбувається щось дивне?, – запитав Кирило дружину
Життєві історії 0
– Хотіла розлучення? Отримуй – сказав чоловік. Але чомусь не пішов
Все почалося три місяці тому. Звичайний вечір, звичайна розмова. Точніше, її відсутність – вони
Життєві історії 0
– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив
– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З
Життєві історії 0
– Чи можете прихистити мене на кілька днів? Така історія… чоловік вигнав. – Історія як історія. – байдуже кинула Зоя Федорівна. – Приїжджай ближче восьмої вечора, адресу надішлю
– Я з тобою розлучаюся. Іди з моєї квартири. Так заявив мені чоловік, одного
Життєві історії 0
– Мамо, я заміж виходжу! Чуєш, мамо!? Чого ти мовчиш? Ти не рада за мене?
– Мамо, я заміж виходжу! Чуєш, мамо!? Чого ти мовчиш? Ти не рада за
Життєві історії 0
– То чого тобі не вистачає? Не карають, не вживають, люблять тебе, дбають, одягають! Батьки не ті, що на світ божий привели, а ті, що виростили, душу вклали…
Надворі було холодно і вітряно. Марія бігла зі школи бігом, щоб не замерзнути. З
Життєві історії 0
– Щ-о-о-о?! – Заволав онук так, що навіть сусідський собака на вулиці загавкав. – Він подарував квартири цим сільським дівкам?! – Та він зовсім збожеволів! – прогарчав він, і з силою жбурнув зім’ятий аркуш у стіну
Сергій Валерійович сидів на ґанку свого старого сільського будинку, як завжди в цей час.
Життєві історії 0
– Човен, намет, всі твої снасті, та інше похідне приладдя, а ще твою печатку – я все здала в ломбард! Більше у цій квартирі немає жодної твоєї речі! Даремно ти поїхав без нічого, треба було відразу все забирати! – Задоволено оголосила вона колишньому
– Насте, ти не бачила мої штани? А де кофта? – Олексій уже пів
Життєві історії 0
– Міські приїхали, викинули з машини, та по газам! Так от він тут і сумує – сказав дід, розповідаючи про рудого пса
Антон виліз із дідівської “Ниви”, потягнувся, та із задоволенням вдихнув свіже, прохолодне осіннє повітря.

You cannot copy content of this page