Андрій зайшов до дитячого магазину без особливого ентузіазму. Попереду маячила неділя — день народження
Тяжкі струмені дощу барабанили по карнизах старовинної квартири на Липовій алеї. Львів, як завжди,
— Що за чорт, Софіє, чому в домі такий безлад?! — вибухнув Олег, влетівши
Світлана перебирала сукні в шафі – сьогодні був ювілей свекра, Миколи Івановича, і хотілося
У двері подзвонили. Ліза пішла відчиняти. Відчинила – і остовпіла. На порозі стояв Максим
– Слухай, давай тільки ось без цих концертів, добре? – Олексій гидливо скривився, дивлячись,
– Та все забирай, тільки провалюй швидше! Зрозумів? – давлячись слізьми образи, кричала чоловікові
– Мамо, вона просто знову маніпулює і привертає увагу, – мало не плакала Тася,
– Мамо, ну що ти їй богу, як … як якась … з середньовіччя,