– А вони все знають. Зараз нічого не приховаєш. Якщо хочеш знати, то я від них і дізналася. Інтернет! Їхній тато щасливий з новонародженим сином. Для нас він зараз у відрядженні, а для них там
– Ти добре подумала, Іро? У вас діти. У них перехідний вік, – спробувала
– Ну, дякую! У всіх мами, як мами, квартири дарують, грошима допомагають, а моя мене з пузом на вулицю виставляє!
– Ну, дякую! У всіх мами, як мами, квартири дарують, грошима допомагають, а моя
Я на цю відпустку чекала чотири роки. А ви хочете мені її зіпсувати
Перший тиждень червня закінчився. Ще три – і довгоочікувана відпустка. Перша за останні чотири
Ох, любі мої, який же день тоді видався… Сірий, плаксивий, ніби саме небо знало, що в Заріччі горе гірке коїться. Я в віконце свого медпункту дивлюся, а в мене в самій серці не на місці, ніби його в лещата затиснули й повільно так скручують
Ох, любі мої, який же день тоді видався… Сірий, плаксивий, ніби саме небо знало,
– Костя, ти у своєму розумі? Думаєш, я за гроші тебе до себе жити запрошую? Жаль мені тебе, от і все.
Костик сидів в інвалідному кріслі та дивився крізь запилені вікна на вулицю. Йому не
– Якщо ти син, значить, у нас з тобою не може бути один від одного жодних секретів. – З тобою, так, тато, не може… – неохоче, але погодився син. – А ось з мамою…
Коли Наташа привела Дениску із садка, її чоловік Валера одразу ж насторожився. Видно було
– Совісті в тебе немає! Проти батьків сина налаштовуєш! Віддасться тобі! Пригріли зміюку… А я завжди знала, що ти ще покажеш себе! Я тебе наскрізь бачила! – Безсовісна! Бачити більше не бажаю ні тебе, ні дітей твоїх! Отримаєш ти своє, на повну дістанеш! Віділлються кішці…
– Совісті в тебе немає! Проти батьків сина налаштовуєш! Віддасться тобі! Пригріли зміюку… А
– Мамо, Ярослав сказав, що будинок на нього оформлений. Це правда? – Так. А що такого? – Чому? – Інно, у тебе чоловік є, – нехай забезпечує. А Ярослав один, крізь пальці гроші пропускає. Ми з татом вирішили його підтримати
– Слухай, а ви з іпотекою як? Не страшно такі суми? – Ярослав відсунув
Жива спадщина батька…
На околиці провінційного містечка у невеликому критому ангарі зібралося з десяток людей. Ішов щорічний
– Дитино, мені здається, не в твоєму випадку обирати
Катя вийшла з роботи, але додому їй не хотілося йти. Вона пройшла кілька метрів

You cannot copy content of this page