– Оль, ну ти ж розумієш – дача записана на мене. І машина також. А те, що ми “нажили разом” – він зобразив у повітрі лапки, – так це переважно завдяки моєму бізнесу! Ти ж просто сиділа вдома
– Ну, що ти знову починаєш? – Сергій роздратовано відмахнувся від дружини, наче від
– Коли це я підписувався на утримання твоїх ледарів? – Примружившись, спитав Костя дружину
– Ларисо, твої діти вже зовсім знахабніли! – Заїхавши за дружиною після закінчення її
– Все, як завжди, через одне місце. Іноді думаю – може, мені одружитися треба було з тією, яка хоча б готувати вміє?
Знову цей запах. Кориця з ваніллю. Я вкотре перевіряю рецепт чизкейка, хоча знаю його
– Чому я маю годувати всіх, хто приходить у нашу квартиру? – Запитала я у чоловіка, який назвав це сімейною традицією
Катерина поставила останню тарілку на полку та із задоволенням оглянула кухню. Нова квартира поступово
– А ви не віддасте мене в дитячий будинок? – хлопчик з надією глянув на Катю. – Я обіцяю, я буду добрий! Тільки не віддавайте мене, – і сльози знову навернулися йому на очі
– Ось, що називається, отримайте і розпишіться, – огрядна дама сунула Каті в руку
– Мамо, а нічого, що Пашка твоїм онуком все життя був? – Микола напружено дивився на матір. – А Сергійко і Мишко – твої правнуки. – Та чи мої? Кров, схоже, чужа
– Мамо, а нічого, що Пашка твоїм онуком все життя був? – Микола напружено
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків!
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, –
– Геть звідси! Всі геть! – Наталя обернулася до бригадира. – Даю вам пів години на згортання робіт! Інакше викликаю поліцію! – Це моя ділянка! І лише я вирішую, що тут буде! – Обурено промовила невістка
Наталя повільно брела по стежці, роздивляючись сімейні фотографії на телефоні. Батько посміхався, та обіймав
– Михайло був його найкращим другом, ні, більше – майже братом. Скільки вони пережили разом! Але потім була сварка. Остання. І двадцять років тиші! – Згадував Андрій, тримаючи в руках щойно отриманий від нього лист
Андрій сидів за кухонним столом, крутячи в руках кухоль з кавою. В кімнаті було
Життя складне, і часом не справедливе. Але іноді подає такі сюрпризи, які наповнюють його новим змістом
Життя складне, і часом не справедливе. Але іноді подає такі сюрпризи, які наповнюють його

You cannot copy content of this page