– Здається наша тихоня Маша скоро опиниться на вулиці. Бачила її обличчя сьогодні.
Жили були Маша та Саша. Познайомились у студентські роки, одружилися. Взяли квартиру в іпотеку,
– Ти серйозно вирішив, що я перепишу дачу на твою матір? – Зоя не могла прийти до тями від нахабства чоловіка
– Любий, ну купімо дачу! Я б там таку красу навела – троянди, півонії,
– Який ти невдячний! Я тобі частину землі безплатно надаю, а ти мені грошей на котедж затиснув, – ображено відповіла свекруха
Родина Дмитрієвих давно мріяла про свій будиночок за містом. Особливо гостро його нестача відчувалася
Родичка з досадою подумала, що більше треба було просити, все одно виплатив би! Та пізно вже! Ех, прогадала! Ну та гаразд, вона все одно не помилиться, знайде, як на свою користь все повернути
– Значить, рідній сестрі нічого не потрібно, так? Тобі треба тільки? -Злісно видихнула Катерина.
– Ми до вас на місяць-два, – з порога повідомили гості
У будинку подружжя Іванових панувала тиша. Назар щойно повернувся з роботи, а Лілія готувала
– Дожила я до 60 років, а від дітей жодної подяки! – сказала мати, обвівши очима родичів. – Ні, ви тільки уявіть! У мене ювілей, а вони мені папірці притягли й телефон, який, мабуть, взяли з рук за низькою вартістю
Суботній день видався сонячним, хоча грудневі морози вже міцно трималися за землю. Віктор, Віра
– Хочу заздалегідь тебе попередити. Із завтрашнього дня у квартиру в’їде новий член сім’ї, моя майбутня дружина Маргарита! – Попередив колишній чоловік
– Скажи мені, ти що, це на зло робиш? – Запитувала Вероніка колишнього чоловіка,
– Ти хочеш сказати, що витратила останні гроші на цю ганчірку? – Чоловік був у нестямі від злості
– Ти хочеш сказати, що витратила останні гроші на цю ганчірку? – Іван був
– Продай свою квартиру, та віддай мені гроші на лікування! Ти ж все одно у мене живеш, – знизала плечима мати
Галина Андріївна сиділа біля вікна своєї затишної квартири, спостерігаючи, як за вікном падає сніг.
– Ти нам винна п’ятдесят тисяч гривень, – заявив мені син. Сказати, що я була здивована, нічого не сказати
– Ти нам винна п’ятдесят тисяч гривень, – заявив мені син. Сказати, що я

You cannot copy content of this page