Понеділок для мене був дуже вдалим. Я знайшла роботу доглядальниці для самотнього, літнього чоловіка
– Забери ключі від нашої квартири в Алли Максимівни! – Вибагливо промовила я. –
У мене звичайнісінька сім’я. Є чоловік та маленький син, якому нещодавно виповнилося п’ять років.
– Ну, як це ти не поїдеш? – обурювався чоловік, докірливо дивлячись на мене.
Нарешті у нас після майже двох років пекла в будинку запанував мир – брат
– Чому твоя мати не хоче переїхати в порожню квартиру? – тихо питала я
Ранок тридцятиріччя нашого спільного життя почався, як будь-який інший: за вікном пиріщів дощ, і
Минулої осені ми їздили у гості до друзів. Вони збудували будинок в Ірпені, та
От і роби добро рідному сину! Не цінує і не поспішає відповідати тим самим.
– Олено, навіть не віриться! – Павло обходив їхню нову квартиру. – У нас