Життєві історії 0
Маргарита Сергіївна була зла. Причому не просто зла, а люто зла. Якби хтось побачив зараз її стиснуті в ниточку губи й примружене ліве око, він би сказав, що саме так виглядають фурії, гарпії та мегери одночасно
Маргарита Сергіївна була зла. Причому не просто зла, а люто зла. Якби хтось побачив
Життєві історії 0
Що буває, коли в чужий монастир зі своїм статутом лізуть…
Сьогодні Валентина прийшла додому пізніше за звичайне – заходила до матері. – Ну як
Життєві історії 0
– У вас його серце… — тихо промовила вона. — Серце мого чоловіка… Чоловік не знав, що сказати. Він взагалі не уявляв, як треба поводитися в такій ситуації.
Він щодня проїжджав повз це місце — звичний маршрут на роботу. Тут, біля парку,
Життєві історії 0
– Ану стій! – Галина спохмурніла. – У тебе там часом не коханка завелася? – Мамо! Я вже дорослий хлопчик! Не лізь у моє ліжко! – Роздратовано відповів син
– Мамо, якщо Віка спитає, скажи, що я в тебе. – Навіщо це? Щось
Життєві історії 0
– Повернути? Подарунок? Ти це серйозно? – Він мені не потрібний. Живу у квартирі, а не у приватному будинку. – Невдячність це великий гріх! — спалахнула Ганна Сергіївна. — Ми так старалися, так довго вибирали! – Якщо це мій подарунок, то я вирішую, що з ним робити, — спокійно відповіла Аліна.
— Аліна, мені щойно мама дзвонила. Каже, хоче твій день народження на хуторі відзначити.
Життєві історії 0
– Треба було наречену шукати серед корінних, а не з тих, що понаїхали! – Обурювалася свекруха
Родичі чоловіка дізналися, що Таня з не бідної родини. Можна було б сказати, що
Життєві історії 0
– Зозуля ти остання, ось ти хто! – надривалася свекруха телефоном. – Викинула дочку з немовлям до мене, як кошенят! А ще матір’ю називається…
– Зозуля ти остання, ось ти хто! – надривалася свекруха телефоном. – Викинула дочку
Життєві історії 0
— Дачу без ваших подачок купили, і далі без ваших подачок проживемо! — відрізала невістка, поправляючи сонцезахисні окуляри, наче ставлячи крапку.
Віктор завмер біля вікна, розглядаючи оголошення про продаж дачних ділянок на телефоні. Вже котрий
Життєві історії 0
– Де він? – Я відвезла. Туди де знайшов. На смітник.
Коли ми з Надією розписалися, то мені було майже п’ятдесят. Другий шлюб, без мрій,
Життєві історії 0
– Мамо, ми з Микитою вважаємо, що ти маєш взяти батька до себе! Йому одному зараз дуже складно! Ви прожили разом майже двадцять п’ять років, зрештою це твій обов’язок. Але Алла Євгенівна вважала зовсім інакше
У неділю Алла Євгенівна приготувала обід із трьох страв. До того ж ще спекла

You cannot copy content of this page