Життєві історії 0
— Ти нарешті приїхала! – Простогнав він. — Я вже почав марити! Мені здавалося, що мене оточують білі ведмеді! – Температура яка зараз? — Тридцять сім та шість! Бачиш, як росте! Ще трохи, і я згорю живцем!
— Дарія Вікторівно, вам дзвонять! – крикнула колега через весь офіс. Даша підняла слухавку,
Життєві історії 0
Чужою мені стала жінка, яка бачить у мені лише гаманець. Яка приходить не обійняти сина, а випросити гроші
— Володю, невже не можна було просто відвідати сина? — Галина Петрівна поправила хустку
Життєві історії 0
– Не дай боже купити таку квартиру! Там вгорі така особа живе. Ми її називаємо Наталка-гультяйка, – сказала сусідка і посміхнулася. – А чоловіка в неї немає? – Поцікавилася Даша. – Та що ти, люба! Який там чоловік! У неї четверо дітей і всі від різних залицяльників. Та ще дамочка!
– Та кричи скільки тобі влізе! Народила тебе на свою голову, тепер ось мучуся!
Життєві історії 0
Одного ранку, у вихідний, коли все сімейство спало на ліжку, їх розбудив дивний писк. Чоловік і дружина схопились і побачили, як Красуня посеред кімнати вилизує крихітне цуценя. Чотири кошенята стояли поряд, спостерігаючи – Тільки не це! – сплеснула руками жінка. – Звідки ти його взяла?
Маленька чорно-біла кішечка принесла третє кошеня! Застрибнула в машину, поклала його поруч із рештою,
Життєві історії 0
Мама – вчителька, бабуся – селянка. Мама робила зачіску, одягала сукні; у бабусі – спідниця, кофта, фартух, на голові хустка. У мами чиста правильна мова, у бабусі – суцільний діалект із домішкою застарілих слів. І ось ці жінки, такі різні, не просто вживалися, а будували свої стосунки у повній гармонії. Вони постійно про щось говорили, іноді плакали від сміху, або раптом переходили на шепіт, шморгали носами
Різниця у віці була майже сорок років. Зовні разюче відрізнялися: мама – дрібна пташка
Життєві історії 0
— Мамо, ми говорили про це багато разів. Ми не будемо допомагати з городом. У нас своє життя, свої плани… — Які плани? — голос Валентини Іванівни тепер звучав ображено. — Що може бути важливішим за допомогу рідній матері?
Марина розплющила очі й одразу знову заплющила — яскраве сонячне світло пробивалося крізь нещільно
Життєві історії 0
– Ви куди мене привезли? – Репетувала мати телефоном після першої ж ночі. – Тут таргани табунами ходять, а сусіди чхати на це хотіли! Побачивши кухню – весь апетит зникає, її востаннє мили років десять тому! Мовчу про санвузол!
– Я до цього пса не повернуся! Краще вже в підвалі десь жити, ніж
Життєві історії 0
— Тобто ти готова виставити мою хвору маму на вулицю через формальності? — Я готова захищати власні кордони. Якщо твоя мати для тебе важливіша, ніж моя думка та спокій, то роби відповідні висновки. — Які ще висновки? — Орендуй житло для себе й для неї.
Вона стояла біля вікна й дивилася, як дощові краплі повільно стікали тонкими доріжками по
Життєві історії 0
– Настя, ти чула, що у мене сталося? – Тихо промовила Наталя Василівна. – Так я чула. Де Сергій? Чому ви до мене прийшли? – здивовано запитала Настя. – Настя, прийміть мене до себе, я синові не потрібна. Він як поїхав в місто, так і забув про мене. Знаю, що винна перед тобою і онуком. Але більше мені звернутися ні до кого
Заміж Настя вийшла в дев’ятнадцять років. Сергій був звичайним роботягою, але хлопець він був
Життєві історії 0
– А як же кохання? – Запитала Лєра. – Я думаю, ніякого кохання і не було, повелася на гарні слова, а за ними виявилася порожнеча, – сумно відповіла Віка…
Другокурсниця Віка ніби на крилах щастя злетіла сходами ґанку. Їй лише дев’ятнадцять, а в

You cannot copy content of this page