– Допомагати батькам буду я один! Доведеться давати вдвічі більше. – Це з якого переляку? – Запитала дружина
– Ти чого притих? – Ліна завжди помічала найменші зміни у поведінці чоловіка, –
– З чого це я мушу тут кахлі класти? Я до вас наймався, чи що? Це ваша квартира Зоя Вікторівно. Мого тут – лише рюкзак у передпокої та зубна щітка у склянці! – Видав зять
– З чого це я мушу тут кахлі класти? Я до вас наймався, чи
-Настя! Настя! Там за тобою бабуся прийшла! – Настя визирнула в коридор і насупилась – біля вікна стояла її мама. -Мамо, ну що ти приходиш за мною … Я і сама можу дійти, між іншим .. – Говорила Настя, роздратовано дивлячись на матір
-Настя! Настя! Там за тобою бабуся прийшла! – Настя визирнула в коридор і насупилась
– Я знала! – Вигукнула мати. – Не дарма підозрювала! Материнське серце все чує! – Та що сталося? – Віка почала серйозно нервувати.- Твоя свекруха… ця зміюка… вона звабила Сергія! Вони зустрічаються!
– Мамо, ти що твориш? – Прошепотіла Вікторія, прикриваючи двері на балкон. – Це
– Гарний сімейний бізнес! Ти керуєш, я працюю, а гроші братові
– Марино, у мене хороші новини. Танцюй, ми нарешті зможемо накопичити на море! –
Він звик все вирішувати за дочку: які речі їй носити, з ким дружити, кого любити. Чоловік вважав, що має на це право. А все через подію, що відбулася три роки тому, що розділила їхнє життя на “до” і “після”…
– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. –
– Мамо, ми все порахували. Нам ніде жити, на внесок не вистачає, вся зарплата йде на оренду. Єдиний варіант – твоя квартира
Оксана вже сиділа в кріслі – ногу на ногу, спина пряма, коли Галина вийшла
-Молодий чоловіче, а що ви закінчували для такого бізнесу? – спитав батько, коли був уже про все обізнаний. – Я сподіваюся, що у вас не сарайчик з трьома свинками? -Ні, у нас велике господарство з працівниками, – гордо відповів Ігор. – Але вчитися поки не встигаю, багато роботи, і на фермі, і у роз’їздах, і з документацією. Навіть заочно ніколи. -То що ж, виходить – у вас немає освіти?
Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день:
─ Як він міг? Кинути мене заради якоїсь старої з рожевим волоссям! Ніколи не пробачу!
Оля сама не помітила, як по вуха закохалася у свого давнього друга Женю. До
-А чим ще можна займатися о третій годині ночі? Сплю! – обурено відповіла вона. -От соня, – сказав Борис і захопленим тоном продовжив. – Така ніч зоряна сьогодні… А місяць, то взагалі! Ось він – тільки руку простягни! Краса! Може, прогуляємось? Людмила застигла від здивування
Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона

You cannot copy content of this page