– Женя …, скільки ж ми з тобою не бачилися? – Сорок років, Віра …, але я тебе впізнав, відразу … Ти поспішаєш? Може посидимо де? – У мене справи, Женя, я не можу ось так взяти і все відкласти, вибач … – Добре … Може телефон залишиш?
Віра сиділа біля вікна в маршрутці, хотілося спати. Ніч була неспокійною, снилися кошмари. На
-Мамо, ти чого так поводишся?! – здивовано запитав він у слухавку. – Чому ти досі не прийшла, хоч глянути на своїх внучок?! Вже пару місяців пройшло!
Відносини Марії зі свекрухою складалися непогано. Звичайно, виходячи заміж, дівчина наслухалася безліч історій про
– Соваєтеся ще? А прогули вам на тому світі ще не ставлять? Може, вас там уже зачекалися? То ви б не затримувалися! Життя прожили, та й годі небо коптити! – Відписуйте на мене квартиру із майном! Або на Лєнку, вона зі мною все одно поділиться! – Заявив син
– Куди ж ми поїдемо на старості? – важко зітхнувши, спитала Марія Захарівна. –
– Мені нема до кого звернутися, мати не хоче брати Грея до себе! – Заходь, що трапилося? Стас простяг Люсі невеликий папірець і відвернувся. – Це не вихідні, Люсю, не тиждень, це надовго! Люся пробігла очима по написаному. – Тебе забирають? Туди? Люся не змогла вимовити вголос. Стас кивнув
Увечері похолоднішало, і в босоніжках страшенно мерзли ноги. Люся вийняла з сумки шкарпетки й
Ніна Петрівна добре пам’ятає той день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини
Ніна Петрівна добре пам’ятає той день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була
– Не вірю! Мама не могла так вчинити…
Катя йшла додому. Їй було дуже сумно, навіть скоріше боляче. Сьогодні Олег оголосив, що
– Ех, мамо, мамо… Вона що не любить – на всю котушку, що обожнює – усією душею! Її не виправити
– Доню, у нас біда, – дзвонила Юлія Станіславівна до своєї старшої дочки Лізи.
-Привіт Стасе! Вибач, не стримався. Вона така солодка, як у молодості! – як же єхидно звучали слова людини, яку він вважав своїм другом. Лариса сховалася під ковдру, потім виринула
Станіслав повернувся з відрядження раніше. Йому це не часто вдавалося. У корідорі його зустріла
Чорного пса не відмиєш до білого…
На вечір у Максима були цікаві плани, тому він вирішив зробити домашнє завдання з
Йому вже 72 роки, тяжко одному в хаті, ось і надумав він у місто до сина переїхати
Знову виглядаючи надвір через паркан, Сергій Іванович засмучувався. – Ну чому вони так довго,

You cannot copy content of this page