– Поки ноги ходять, поживу ще, а там видно буде
Наталя в день свого народження зібралася з’їздити в гості до сина в місто. Жила
– Вона тебе не звинувачувала, – сказала тітка тихо. – До останнього чекала, сподівалася, що приїдеш. Але ніколи не винила, жодного разу поганого слова не сказала. Все повторювала – у Машеньки робота, у Машеньки сім’я, їй ніколи
– Маріє, може, до мами твоєї з’їздимо? Провідаємо її, га? Адже давно не були…
– Я не зобов’язана його любити…
– Льоша, сьогодні ж Микита приїжджає? Ольга стояла біля плити, помішуючи щось у сковороді,
– Намагаєтесь?! Ви серйозно? Діти голодні, під мокрими ковдрами сплять, а ви гроші на ремонт просите? – Ну, ти легше, – колишня свекруха підібгала губи, і обличчя її стало кам’яним
– Дітям же влітку подітися нікуди, – поскаржилася в слухавку колишня свекруха. – Може,
Не повезеш же з собою в місто сільський мотлох! У багатій міській квартирі тому всьому не місце. Та й сентиментальності не було. Подумаєш, речі! І що?
Він виріс в селі. У дворі було дві хати – старовинні. Хтось із його
-Промінчик світла ти тепер у моєму житті
Ігор Петрович поспішав на дачу. Дружина заслабла і він один старався ходити на їхню
З ласкавого і ввічливого ​​він раптом став чужим і нахабним. Оксана бачила зовсім іншого чоловіка. Він міг десь зникнути на три дні і з’явитися веселим, як нічого й не було
Із чоловіком Оксана помилилася. Ще, коли вчилася в інституті, вона дізналася, що чекає дитину.
– Ти все ще сердишся через ту квартиру? Ну коли ми тебе… попросили? – Мамо, попросили – це коли пропонують варіанти. А коли виставляють із валізою в нікуди – це називається інакше. І ні, я не злюсь. Я зробила висновки! – Ти вибрала штани!
– Збери свої речі, Соня. Щоб надвечір духу твого тут не було. Зрозуміла? Олег
– Ромо, я в декреті була, – Катерина почула свій голос ніби збоку. – Я твого сина ростила! Нашого сина! – Ну так. Ти три роки не працювала, я три роки за двох орав. Тепер тобі час віддати мені борг в дев’ятсот сорок тисяч! Справедливо ж?
– Катю, може тобі вже в декрет вийти? – сказала Галина Петрівна. – На
– Жінко, я не танцюю…
Гості веселились. Наречений та наречена вже не сиділи, як прив’язані, а вільно пересувалися по

You cannot copy content of this page