– Лідо, я не зрозумів, а що це у тебе з виразом обличчя? – Гості вже розійшлися по домівках і щаслива іменинниця завантажувала в посудомийку останні тарілки, коли чоловік вирішив з’ясувати стосунки.
Вкотре за минулий місяць. Незрозуміло вже, яка його муха за яке місце вкусила.
Але тема сварки щоразу змінювалася і все незрозуміло, як виверталося таким чином, що саме Ліда виявлялася винною і вибачалася.
Але зараз вона на таке налаштована не була.
– Що тобі не подобається в моєму обличчі, Сергію? Я втомилася після свята, якщо ти думаєш, що я цілодобово посміхаюся, то, мабуть, за попередні два роки шлюбу ти дивився зовсім не на моє обличчя.
– Ой, та було б там на що взагалі дивитися, – шпильку Ліда проігнорувала, а ось питання, яке послідувало за нею, почула. – Я бачив, як ти реагувала на інші подарунки!
– А мій тобі не сподобався! От і вирішив дізнатися, що тобі цього разу не так. Я ж вибирав, намагався, як краще хотів – а ти таке обличчя скривила, ніби я тобі гній на лопаті підсунув.
– Я не знаю, що ти там вибирав і намагався, але за два роки шлюбу міг би запам’ятати, що я не люблю запах цитрусових.
– Що це єдиний запах, який я не люблю і все, що мені дарують з такими ароматами, вирушає мамі, або молодшій сестрі.
– Їй, до речі, набір для фарбованого волосся куди краще підійде, ніж мені – вона у свої п’ятнадцять уже втретє за пів року колір волосся змінила, а от я, між іншим, ніколи їх ніякою фарбою не псувала, що ти теж міг би помітити.
– Тобто ти зараз мені так натякаєш, що мої подарунки – лайно!
– Та я не натякаю, я тобі прямо кажу, – так! Треба було просто взяти та подарувати щось зі списку бажань, у мене він у соцмережі у закрепі висить уже два місяці. А ти на мене, між іншим, підписаний.
– Буду ще твої списки бажань дивитися, робити мені більше нічого. І взагалі, дорогий не подарунок, а увага.
– Паличку подарую – повинна радіти, бо чоловік коханий тобі її приніс! А якщо не кохаєш мене – то що не подаруй, а радості тобі це не принесе!
Ліда зітхнула і запам’ятала слова люблячого чоловіка. Запам’ятала – і наступного дня здала назад приставку, яку планувала вручити йому на чоловіче свято.
Забув Сергій про те, що в цю гру можна грати удвох, тож нехай отримує тепер на свято гель для душу та шкарпетки.
Ну і що, що на три розміри менше? Адже головне – увага!
Чоловік подарунка не оцінив і закотив Ліді після свята грандіозний скандал.
– Що, важко було вибрати щось нормальне?
Почувши власну “відповідь”, склав два і два і почав репетувати ще сильніше.
– Провчити мене вирішила? Свято мені зіпсувати? Тобто я не подумав, замотався, помилився трохи, та мало з ким не буває. А ти мені за це… ось так ось?
– Припини на мене кричати, – скривилася Ліда.
– Та після такого ось подарунка радуйся, що я взагалі з тобою не розлучився! – припечатав Сергій.
– А ти хочеш розлучитися? – одразу спитала дружина.
– Так, хочу! Хочу, бо дістало мене вже це! Ти дістала, причіпки ці твої нескінченні, то тобі не так, це не так…
– Добре, давай завтра підемо і подамо на розлучення.
– Що, ось так от просто? – Здивувався Сергій.
– А що там складного? Два папірці підписати, за взаємною згодою і без дітей та спільно нажитого майна нас за кілька днів розведуть.
– Тобто, ось так ось шлюб наш цінуєш, так? Казала, що кохаєш мене, що нібито все, що завгодно для мене зробиш, а як непорозуміння якісь з’явилися – то одразу розлучення?
– Зрозуміло все з тобою, правильно мені мама говорила – не пройдеш ти перевірку.
– Яку ще перевірку? – вмить вичепила з тиради чоловіка одне слово Ліда. – І до чого тут твоя мама?
– Та до того, що правильно вона говорила – не кохаєш ти мене. Якби кохала – запропонувала б до фахівця піти, чи спробувала розпитати, що не так, якщо ми раптом сваритися почали.
– Працювати над собою почала, догодити б намагалася, та хоч щось би робила, аби я поруч залишився.
– А ти береш – і ось так ось, раз – і відразу пропонуєш розлучення.
– Та я його тепер не лише пропоную! Я тепер завтра на нього подам. З тобою чи без тебе – вже не важливо, – вилаявшись, Ліда кинула ганчірку і пішла збирати речі.
Сьогодні ж з’їде із дошлюбної квартири чоловіка. Повернеться до мами, і скаже їй, що та цілком і повністю мала рацію.
Що рідний чоловік не доріс ще одружуватися і займатися сім’єю! Бо в нього рот зайнятий маминими грудьми, а у вільний від них час – трансляцією маминих слів у навколишній простір.
Скаже Ліда дякую їй ще й за те, що мати, помітивши залежність чоловіка від маминої думки, та послух її волі, не стала накручувати дочку і постійно повторювати їй одне й те саме, а дала час їй самій у всьому розібратися, та зробити власні висновки.
А ще – окреме дякую скаже своїй мамі за її слова:
– Доню, я все розумію, ти тепер самостійна, заміж виходиш, свою сім’ю будувати збираєшся.
Але ти головне пам’ятай, що якщо раптом що не так – в тебе є будинок, куди завжди можна повернутись.
Ось і поверталася. Збирала свої речі у великі сумки, та викликала таксі.
І все це – на тлі неупинного монологу Сергія, з якого можна було виділити лише одну ключову тезу: «мама мала рацію».
Ліда квартиру залишила мовчки, пообіцяла лише чоловікові, що заяву на розлучення віднесе сама завтра ж вранці.
І вже за дві години, сидячи в батьківському будинку за кухлем чаю і розповідаючи матері про свої пригоди, отримала дзвінок від свекрухи.
– Ну, і чого вам? – так, вона хоч і була досить вихованою, але радісно вітати людину, яка забила клин між нею та Сергієм, їй не хотілося.
– Це тобі чого? Ось чого ти домагаєшся, Лідо? Адже він візьме – і розлучиться з тобою.
– Не розлучиться, бо це я з ним розлучуся завтра ж вранці!
– Тобто, як це розлучишся? Будь-яка дрібна сварка – і ми вже біжимо на розлучення подавати?
– І на цьому пройшло кохання та зав’яли помідори! Так правда, виходить, що ти його не кохала ніколи.
– Думайте, що хочете, мені начхати, – Ліда кинула слухавку.
Доводити, що вона кохала Сергія, їй не хотілося. Як і пояснювати список із мільйона причин, через які себе, свій час і своє життя вона любила набагато більше, ніж будь-якого чоловіка.
А тому витрачати свої ресурси на того, хто влаштовує їй такі ось перевірки на міцність стосунків і щирість почуттів, зовсім не збирається.
Минув тиждень і, мабуть, офіційне повідомлення про розпочату процедуру розлучення до майже колишнього чоловіка дійшло.
Дійшло – і того ж вечора вони з матір’ю з’явилися до будинку матері Ліди, чекаючи обох жінок з роботи і явно маючи намір втягнути їх в чергову суперечку, що вже не має сенсу.
– Свахо, ну ти чого їй потураєш? Хіба можна ось так допускати, щоб діти по безглуздості свою сім’ю рушили, – з докором промовила Любов Василівна, варто було Ірині Геннадіївні з Лідою підійти до під’їзду.
Сергій, що сидить поруч із мамою на лавочці, лише стверджувально кивнув головою.
– Так немає ж у них родини. Тепер офіційно не буде. А ти, свахо моя, майже колишня, мамія свого спочатку від грудей відлучи, а потім уже дружину йому підшукуй, – хмикнула Ірина Геннадіївна.
І, пропустивши дочку вперед, демонстративно зачинили перед, майже колишніми родичами, двері під’їзду.
Вже потім, коли вони опинилися в квартирі і влаштувалися пити чай на кухні, вона поділилася з дочкою своїми спостереженнями.
– Я ж помітила відразу, ще коли ви нас один з одним знайомили, що Сергій твій окремо від матері ще поводився нормально.
– Ну, принаймні, збоку – мужик, як мужик. Але коли в кафе сиділи та деталі весілля обговорювали – йому ж присутність мами, як рота зашила.
– У нього щось питаєш – а за нього мама відповідає. Мама каже, що отак от не треба – і він їй підтакує, навіть, якщо йому начхати, або, хвилину тому сам не проти був.
– Так, воно не завжди погано, коли мужик матір слухає, та тільки матері часом цим користуються не так, як треба.
– Ось перевірку вирішила вона тобі влаштувати – і, зіпсувала синові життя. А тепер сама не розуміє, що не так. Управління чоловіком у жінки є, а мізків ось – не дуже.
– А якщо бабусю твою згадати, батькову матір, то саме вона йому мізки вправила, коли він з компаніями хлестати почав.
– Дізналася від мене, що вдома його немає вночі, пішла туди, де востаннє його бачили – і по всьому селі коромислом поганяла так, що хміль злетів, і бажання хильнути, як відрізало.
– Хоч і був твій батько, царство йому небесне, маминим сином у чомусь, та тільки мама його за сім’ю сина грудьми стояла і ніколи б не дозволила ні мені, ні йому ось такими перевірками все зруйнувати.
– Може, й прожили ми з ним майже двадцять років завдяки їй.
– А я ось завдяки своїй свекрусі і трьох років у шлюбі не протрималась, – хмикнула Ліда.
– Та нічого, доню, не хвилюйся. Все на краще. Зустрінеш ще своє щастя. Головне, пам’ятай, що в тебе завжди є будинок, куди можеш повернутись.
– Пам’ятаю, мамо. Це вже я точно не забуду, – посміхнулася Ліда і знову стала розливати свіжий, гарячий чай…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Як вам перевірка невістки? Ставте вподобайки.
