Пам’ятаю, мама ще була в клініці, а я запитала, куди подівся автомобіль, на що дядько Саша відповів: “Я його поміняв на здоров’я твоєї мами”

Тато, дякую, що ти з’явився в моєму житті…

Пост подяки для всіх тих чоловіків, які вчинили так, як мій батько.

Моя мама народила мене дуже рано. Я підрахувала, що на момент пологів їй було 17 років. Батька я не знала. Мама про нього не розповідала, а мені було не дуже цікаво. До чого цікавитися людиною, якому плювати на тебе?

Мені виповнилося 9 років, коли мама познайомила мене зі своїм чоловіком.

Я дуже неохоче прийняла його. Мене абсолютно не влаштовувало, що в нашій родині з’явиться ще хтось. Типова дитина, котра не розуміє, всіх потреб дорослої людини. Мамі тоді було 26 років, чоловікові 30.

Я з мамою переїхала в квартиру до чоловіка. У мене з’явилася своя власна кімната. Ми всі разом ходили на прогулянки в парк, кафе.

Я розуміла, що це все робиться заради мене, щоб я трохи краще стала ставитися до чоловіка. Але ні. Я вважала, що я і мама – це ідеальна сім’я і нам більше ніхто не потрібен.

Мама потрапила до лікарні. Спочатку їй зробили операцію в міській лікарні. Через тиждень її вже виписали, але мамі було погано – температура не спадала, почала марити. Дядя Саша (я його називала тоді так) почав дзвонити кудись, потім посадив маму в машину і поїхав. Повернувся він уже без машини і без мами.

Через роки я дізналася, що мамі довелося робити другу операцію в приватній клініці. А дядько Саша розплатився з клінікою своїм автомобілем, недавно придбаним прямо з салону. Протягом тижня він позбувся своєї колекції раритетних вин. У нього була дуже велика колекція з пляшок.

Пам’ятаю, мама ще була в клініці, а я запитала, куди подівся автомобіль, на що дядько Саша відповів: “Я його поміняв на здоров’я твоєї мами”. Ця фраза прямо різонула тоді. До сих пір пам’ятаю, як її казав дядько Саша.

З тих пір я кардинально змінила ставлення до нього. Саме з тих пір, я стала називати його татом.

Через кілька років він допоміг мені платно вступити до університету, бо не дотягувала за балами. Шкода, що така людина з’явилася, коли мені було 9 років … От би він був моїм татом з самого початку …

Але знаєте, всі ці грошові питання для дитини не надто важливі. Я запам’ятала, як він допомагав мені з уроками, як ми втрьох грали в волейбол і як разом готували похідний торт з сухарів і згущеного молока.

І, звичайно, окрема подяка за те, як він спілкувався з моєю мамою. Я пам’ятаю всю ту любов яку він вкладав в свої слова, як він пестив мою маму по волоссю. Це було справжнє щастя. Дякую тобі, тато, за те, що зробив щасливою мою маму!