Вважав себе закінченим холостяком. Над усе цінував свободу і можливість робити те, що хочу саме я, а не хтось інший.
Змінилося все 4 місяці тому, коли став зустрічатися з однією дівчиною.
Типовий вечір після вдалого побачення. Я вирішив зварити пельменів (жерти особливо було нічого крім них). Запитав, скільки пельменів їй зварити.
Вона на мене дивиться дивно так і каже – да вари всю пачку, що ні з’їмо зараз, завтра пожаримо. Вибух мозку! Посмажити зварені пельмені! Але вийшло смачно!
Вона не завжди у мене залишалася на ночівлю, але іноді все ж залишалася. І ось, черговий вечір. Прийшла в гості зі значним рюкзаком (літрів на 10-12). Стала діставати речі.
Принесла панчохи, наручники, білизну цікаву. Слідом дістає контейнери і пляшки з їжею: приготовані голубці, узвар, свіжі огірочки, мариновані гриби …
Побачила мій дивний погляд, знизала плечима і на моє німе запитання відповіла: “Пельмені мені твої подобаються, але вже набридли порядком, а таких голубців ти точно не їв “.
І справді! Таких смачних голубців ніколи не їв.
Вечір наступного дня. Вирішили взяти пива. А про чіпси забули. Дівчина мискою зачерпнула сухого котячого корму. Я думав, що вона приколюється, але ні – під пивас саме те!
Раніше мені здавалося, що свобода – це головне. Але так було тільки до моменту знайомства з нею! Сьогодні їй освідчився. Вона погодилася! Ну я просто не міг упустити таку дівчину! А якби упустив, то був би звичайним дурнем.
На радощах і поділився з вами моєю історією! Будьте щасливі!
