Я виховую доньку сам, дружини не стало ще коли їй виповнилося пів рочку. В моєму житті вистачає жінок, але всі вони якісь не такі чи що. Зараз мені 36, доні 18, тому дуже часто нас плутають з парочкою закоханих.
Можливо з моральної точки зору це не правильно, але і мені і донці від цього не гірше. Я пообіцяв їй подарувати путівку на відпочинок, якщо вона з відзнакою закінчить школу, і вона мене не підвела.
Срібна медаль, довела ще раз мені те,що всі сили які я вкладав в виховання доньки не пішли в нікуди. Напередодні від’їзду подруга, з якою доня мала їхати на відпочинок захворіла, але білети оплачені, путівка теж, та і двомісний номер також уже зарезервовано.
Разом з тим, відпускати вісімнадцятирічну доньку саму в чужу країну не хотілося, а вона мене вже ледь не благала про те, щоб я теж поїхав і відпочив разом з нею. Так і вирішили,зібрали валізи і полетіли до Турції. Там багато наших, треба сказати, але найбільше що мене здивувало, це те,що більшість людей приймали нас як парочку, а на доньку дивилися наче на утриманку.
Тоді то я і зрозумів, наскільки прогнило наше суспільство. Ми вечеряли в ресторані, в номері спали в різних ліжках, відносини доньки та батька і більше нічого, але всі навкруги якраз таки були іншої думки.
Дійсно, красива дівчинка, молода, і підстаркуватий багатий чоловік,що ще може прийти на думку. Так було до тих пір, поки я не зустрів жінку на тому курорті, яка виявилася з сусідньої області.
Ми розспілкувалися, мала якраз спала в номері, бо дуже обгоріла на сонці. Провели чудовий вечір,а потім ще кілька разів зустрічалися то в готелі, то в ресторані, то ще де. Але так вийшло, що я завжди в цей момент був сам.
Передостання ніч перед вильотом була чудова, ми провели її разом. А потім Іра просто зникла, залишивши записку на рецепції для мене про те, що я звичайнісінький козел, бо поки моя супутниця була зайнята я тихцем ходив до неї.
Як тепер мені знайти її і все пояснити, і чи варто. Скоріш за все вона бачила мене після цього з донькою в ресторані, або ж можливо бачила як ми виходили разом з номеру.
Я побоявся відразу сказати про доньку, а тепер відчуваю що можу втратити найголовніше, кохання, адже за стільки років, після дружини я не відчував нічого подібного. Що робити, чи можливо її знайти, чи викинути з голови?
