Після закінчення медичного коледжу, влаштувалась, не швидко звичайно, на хорошу роботу. Колектив нормальний, прийняли, як свою, з усіма одразу порозумілася. Попрацювала з пів року, і тоді в нас звільнилося місце, дівчина пішла в декрет, і я одразу подумала про свою подругу Ольгу, яка опинилася в такому становищі, що була згодна на будь-яку роботу.
Річ у тому, що вони з чоловіком нещодавно взяли кредит на машину, і все було нормально, обидва працювали та виплачували. Залишилося зовсім небагато, коли її чоловік потрапив в аварію, сам ледве вцілів, довелося витратити чималу суму на лікування, але біда в тому, що він розбив чужу дорогу машину і має виплатити за неї гроші. Мало того, що своя не виплачена, то ще й це. І подруга шукала, де б підробити хоч трохи.
Довелося довго просити, бо на це місце вже хотіла прилаштувати свою знайому старша медсестра. Вона була дуже незадоволена, але я пояснила їй ситуацію, в якій опинилася подруга, і вона заспокоїлася. Не приховую, була задоволена собою, що зробила добро, та й подругу було шкода. Але ніколи б не подумала, що шкодуватиму про це, і мені доведеться самій через неї шукати роботу.
Спочатку все було нормально, Оля була задоволена, що є заробіток, хоч і не багато, але ще хворі дякували. Але згодом, щоб не втратити місце, вона почала доповідати начальству про все, що відбувається в колективі, і колеги стали, як не дивно, звинувачувати мене, а не її. Адже це я її привела до нас, і в результаті старша медсестра використала цей момент, щоб взяти на роботу свою знайому. І мені довелося піти.
Було дуже прикро, я зовсмі перестала спілкуватися з Ольгою, не могла зрозуміти, як можна бути такою невдячною. Простити її досі не можу за цей вчинок. Але нещодавно я знайшла нову роботу, платять там більше і я трохи заспокоїлася, навіть знайшла їй виправдання, але більше ніколи не повторюю такої помилки. Переконалася – добро карається.
