Ніколи не думала, що мій хлопчик, моє сонечко, опиниться в такій безглуздій ситуації. Невістка вирішила одноосібно контролювати сімейні фінанси й тепер син ходить без копійки в кишені.
У сім’ї Євгенії, дружини мого сина, матріархат. Усім заправляє сваха Олена Петрівна. Те, що чоловіка вона тримає в кулаці, це навіть добре. Чоловік у неї легковажний, любить випити.
Людина, що п’є, як відомо, до своїх фінансів ставиться без поваги. Сьогодні гроші є, а завтра ні, і його це анітрохи не турбує.
Ось і доводиться свасі тримати руку на пульсі, а зарплатну картку чоловіка у своєму гаманці. За роки сімейного життя, а це понад тридцять років, призвичаїлася не тільки розумно витрачати, а й відкладати.
Накопичили на гарну дачу, дочці освіту дали та машину купили. Не можу поскаржитися на їхню родину. Живуть, як усі, не гірше і не краще.
У нас із чоловіком інший підхід до фінансів, а саме, повна рівноправність. Кожен вкладає у загальний котел певну суму, але дещо залишаємо на і свої особисті потреби. Ці витрати ніхто не контролює.
Чоловік витрачає на аксесуари для риболовлі, я на своє рукоділля. Усі задоволені, усі щасливі. Сварок щодо грошей у нас практично не буває. Як і випадків, щоб хтось із загального рахунку взяв якусь суму без попиту.
Сину з підліткового віку ми давали гроші на кишенькові витрати, які він витрачав на власний розсуд. Коли щось купував, а колись і відкладав. Ми з чоловіком пишаємося фінансовою грамотністю сина. Жодного разу він не вляпався в кредит, завжди чітко знав, скільки має і на яку суму може розраховувати.
Але син одружився. Після весілля молодята вирішили жити окремо, благо у нас була вільна квартира, бабусина спадщина. Вони молодці. Обидва працюють, з дітьми не поспішають.
– Спочатку треба закласти базу, а вже потім планувати дітей, – часто повторювала Женя.
– Які в мене розумні діти, — хвалилася я подругам. Як виявилося, передчасно.
Перший раз син, збентежено, попросив у мене грошей кілька місяців тому. Сказав, що забув удома гаманець з усіма картками.
– Замовив собі навушники, замовлення прийшло, а сплатити його нічим, – пояснив Ілля.
Ну що ж, із ким не буває, подумала я і видала синові потрібну суму. Ще за тиждень прохання повторилося. Потім ще раз і ще. З розмови з чоловіком з’ясувалося, що Ілля звертався з подібними проханнями й до нього.
– Щось тут явно не так. Навіть він коли був підлітком, він не тягнув з нас гроші, — стривожено сказала я чоловікові.
Коли син вкотре був у нас в гостях і знову заговорив про гроші, я не витримала.
-У тебе щось трапилося, може, на роботі проблеми, зарплату урізали?
– Ні, мамо, на роботі все гаразд, мене навіть підвищили. Просто Женя забирає у мене всі гроші, навіть решту з магазина.
Я очманіла. Як так – забирає гроші? Чому? Син пояснив, що дружина вважає, що зможе краще розбиратися із фінансами. Мовляв, він витрачає надто багато на свої бажання, а їм треба відкладати. Женя хоче створити фінансову подушку.
Заначка на чорний день – це чудово, тут я з невісткою згодна. Але позбавляти чоловіка власних грошей і забирати навіть решту з магазину, це щось за межею.
Вона ж не позбавляє його грошей, вона позбавляє його впевненості в собі. Навіщо різати крила, позбавляти людину самостійності? Щоб потім посадити його на дивані та звинувачувати у бездіяльності? Я вирішила поговорити з Женею та спробувати з’ясувати, чим її не влаштовує спільне користування фінансами.
Розмова не задалася. Невістка вперто стояла на своєму і стверджувала, що тільки вона знає, як правильно розпоряджатися грошима. Чоловікам, мовляв, віри не можна, надто вони вітряні. Сьогодні у них одне на думці, а завтра інше.
– Жінка твердо знає, чого хоче, і здатна без відхилень йти обраним курсом.
Я не вірила своїм вухам:
– Це не сім’я тоді, а якась колонія, — спробувала достукатися я до невістки.
Вона у відповідь лише рукою махнула. Мовляв, ви нічого не розумієте.
– Моя мама все життя контролювала батька, і лише завдяки цьому ми змогли вижити та навіть трохи процвітати, – відхилила мої аргументи Женя.
Ну хіба можна порівнювати свата та мого сина? Той п’є, а мій хлопчик не має шкідливих звичок. І взагалі, він з дитинства дуже серйозний та відповідальний.
Бесіда зі свахою ні до чого доброго теж не привела. Та що там говорити, ми тільки посварилися. Сваха не пробивна, свято впевнена, що чоловікам вірити та довіряти не можна.
– Женю ми виростили дуже розумною дівчинкою. Вона змалку знає, як правильно розпоряджатися грошима. У неї й зараз чудово виходить, ось нехай і продовжує в тому ж дусі, – стояла на своєму Олена Петрівна.
Всі мої докази про те, що в сім’ї має бути рівноправність, сваху тільки розсмішили.
– Знаю я цю рівноправність. Витратить гроші бозна на що, а в них сім’я, треба до дітей готуватися, – відрізала сваха.
– Якщо в тебе чоловік безвольний пияка, то це не означає, що всі такі. Навіщо ви поводитеся з моїм сином, начебто він у розвитку відстає? – вже не витримувала я.
Загалом, нічого я не добилася. Сваха й невістка стоять на своєму, мій хлопчик, як і раніше, ходить без копійки в кишені. Чує моє серце, вся ця історія погано скінчиться.
Чи розлучаться, чи насправді почне мій син втіху у пляшці шукати. Отак і спиваються хороші чоловіки, бо жінки їм активно допомагають!
