Як мій чоловік розлучився з мамою. Хочу розповісти історію від особи мого чоловіка – про те, як його мама, зробила все, щоб віддалитися від рідного єдиного сина. Хоча спочатку, вона переслідувала зовсім іншу мету – вона дуже хотіла, щоб ми з чоловіком стали одне одному чужими. Отже:
Як я розійшовся з мамою. У мене з мамою (на жаль!) Всі відносини закінчилися. Все останнім часом спільного проживання в нашому домі, мама продовжувала залишатися вічно нами незадоволеною.
Негатив постійно сочився на наші голови. Після чергового безглуздого звинувачення на мою адресу, я перейшов у відносинах з мамою на «Ви», і постарався звести всі контакти з нею до мінімуму. Тоді вона перемикнулася на Христину (мою дружину). Мама стала чіплятися до дружини з будь-якої, навіть найменшої дрібниці.
Апогей настав, коли мама звинуватила Христину в крадіжці якихось жалюгідних ложок і килимка з-під ніг (!) З кімнати, яку ми їй надали для проживання. Я ввічливо попросив маму або припинити цькування дружини або відправлятися до себе додому, в місто.
Моє прохання ніяк не вплинуло на войовничі пориви на нашу адресу і я відвіз маму в її квартиру. На прощання, мама розклала по дому записочки з прокльонами й побажаннями смерті моїй Христині.
Далі вона подала на мене позов до суду, де звинуватила мене в тому, що я їй не допомагаю і не виконую свій синівський обов’язок! Зажадала виплачувати їй аліменти!
Суд відбувся, була офіційно доведена вся безглуздість її звинувачень і, було офіційно визнано, що я завжди допомагав мамі. У позові їй було відмовлено. Ось така історія.
Після суду ми з мамою не спілкуємося. Я їй все пробачив, не тримаю на неї зла і образ, але і спілкуватися з нею, у мене бажання немає. Посилаю їй гроші поштою сам, але не ту суму, яку вона від нас вимагала. Все своє майно вона заповіла іншим.
Ми з Христею живемо дуже дружно, у нас не буває сварок. Христина – це жінка, про яку я мріяв все своє життя. Бути поруч з нею – щастя всього мого життя.
З приводу моєї мами чудово сказано в чудовій книзі архімандрита Тихона «Несвяті святі»: «Гніздяться всередині древнє зло завжди буде переслідувати нас і ніколи не залишить спроб знову украстися й заволодіти своєю головною метою – нашою душею. І лише мужня боротьба зі злом заради дивовижної й для багатьох незрозумілої цілі – чистоти нашого серця – виправдовує нас перед Богом.
Але якщо цієї боротьби Христос не бачить, то Він відходить від такого мирянина і залишає його наодинці з тим, що той сам завзято обирає для себе. А вибір цей завжди один і той же – ніколи не насичується гординя і прагнення до задоволень світу цього.Проходить час, і рано чи пізно ці пристрасті обертаються до Бога людині своєї істинної, жахливою стороною».
Дивовижна книга, де я знайшов підтвердження своєму життєвому і духовному досвіду. Абсолютно не здивований, чому молоді хлопці з цієї книги подалися в ченці. Згадай, коли вони потрапили в складну життєву ситуацію, саме звернення до віри, допомогло вирішити їм їхні проблеми, дало їм відповіді на їх питання.
Спробувавши жити в монастирі в ролі послушників, вони ще більше зміцнилися в Вірі, стали отримувати справжнє задоволення від духовного багатого монастирського життя.
У житті безліч доріг для самовдосконалення і кожен з нас вибирає свій близький для себе шлях.
Закінчивши, додам, що мамі ми бажаємо тільки здоров’я! Не ображайте, будь ласка, своїх близьких! Пам’ятайте: не можна перекладати свої біди на близьких, у всіх наших бідах винні тільки ми самі!
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…