Хочу розповісти вам історію, яка може стати прикладом для нещасних і одночасно нерішучих жінок. Безумовно, кожна має свій життєвий шлях. Але не варто забувати, що ми самі обираємо напрямок, яким рухатимемося.
Віка росла у багатодітній родині. Її батьки жили дружно, але бідно. А після відходу батька ситуація із грішми погіршилася. Тому дівчинці часто доводилося доношувати сукні за старшими сестрами. Тільки вона не скаржилася: розуміла, як важко матері поставити на ноги п’ятьох дітей.
Вікторія навчалася у випускному класі, коли за нею почав доглядати Валерій. Хлопець був старший на чотири роки і вже думав про одруження. Не встигла дівчина закінчити школу, як надійшла пропозиція руки та серця. Закохана наречена дала згоду, і у травні вони зіграли весілля.
Молодята розпочали спільне життя в однокімнатній квартирі, яка належала матері Валерія. Через рік Віка привела на світ сина, і ставлення до неї чоловіка значно змінилося.
Він почав випивати та пізно повертатися додому. Коли дружина пригрозила, що збере речі, п’яний чоловік обізвав її останніми словами і дорікнув:
«Та кому ти з дитиною потрібна?!»
Тоді Віка склала речі у дорожню сумку і з малюком на руках повернулася до матері.
Через півроку Віка влаштувалась у магазин продавцем, оскільки без освіти іншу роботу важко було знайти. Платили там мало, але подітися було нікуди, доки син не підросте. Рідні допомагали як могли, але грошей не вистачало.
Після появи дитини Вікторія ще більше погарнішала, і від кавалерів відбою не було. Але траплялися то одружені, то надто юні. І ті, й інші присягалися в коханні та розраховували на взаємність. Але сім’ю створити не було з ким.
Час пролетів, син підріс і вирушив на навчання до столиці. Вікторія пішла за ним. Там вона орендувала недорогу квартиру разом з іншою іногородньою дівчиною та пішла працювати до найближчого супермаркету.
Сусідку по квартирі звали Аліна. Вона виявилася дуже привітною особливістю, і між дівчатами почалася дружба.
Аліна була перекладачем, і їй часто доводилося супроводжувати іноземців. Незабаром вона познайомилася з молодим чоловіком із Англії, який приїхав налагоджувати бізнес за кордоном. Вони покохали одне одного і побралися. Аліна переїхала жити до чоловіка.
Коли у молодої пари з’явився первісток, Вікторію запросили на хрестини. Хрещеним батьком був друг сім’ї Девід, який спеціально прилетів із Англії з такої нагоди. Коли іноземному гостю представили Вікторію, чоловік виявив неприхований інтерес до жінки і весь вечір не зводив з неї очей.
Наступного дня Девід умовив Аліну організувати нову зустріч із Вікторією. На побаченні жінці теж довелося бути присутньою, оскільки подруга дуже погано говорила англійською. Молоді люди провели кілька днів, і чоловікові довелося повернутися на батьківщину.
Але за три місяці англієць повернувся. Того дня Аліна зателефонувала Віці та попросила терміново приїхати. Дівчина не розуміла причини поспіху, але прийшла, як тільки відпустили з роботи.
Коли вона увійшла до будинку, то одразу помітила Девіда, який стояв із величезним букетом у руках. Він почав щось швидко та збуджено говорити, але Вікторія не могла нічого зрозуміти. Тоді Аліна не витримала:
«Погоджуйся! Він тебе заміж кличе!»
Тепер Віка живе з люблячим чоловіком в Англії і хоче забрати до себе сина.
