Я мама! Причому мама двічі. У мене два чудових сина. Старшому синові 19 років, а молодшому всього 4 роки. Мені 33 роки.
Моя історія почалася з першого кохання, яке зі мною трапилося коли мені було тринадцять років.
Росла я скромною і домашньою дитиною, добре вчилася і намагалася в усьому слухатися маму. У період перехідного віку, у нас в родині відбулися зміни і мама розійшлася з батьком.
Аналізуючи все зараз я розумію, що це і стало моїм поштовхом до прірви.
Після розлучення, мама стала нервовою і через дрібниці на мене зривалася. Щоб зайвий раз не потрапляти їй на очі, я йшла на вулицю.
Цілком логічно, що потрапила я в не зовсім хорошу компанію. Навчилася палити і навіть спробувала спиртне. Часто стала прогулювати школу. Все було цікаво і по новому.
У нашій компанії було прийнято зустрічатися. Так я познайомилася з Сашею.
Він запропонував мені зустрічатися 11 листопада 1994 року. Ми разом гуляли, цілувалися і мріяли про те як виростемо і ким станемо. Крім поцілунків моєму коханому хотілося більшого і він отримав бажане в березні 1995 року, а в грудні цього ж року я народила сина.
Сашко дізнавшись, що скоро стане татом, дав задню, а я залишилася один на один зі своєю бідою.
Матері сказати боялася і робила все можливе щоб вона не здогадалася про моє становище. Так вона й перебувала в повному невіданні до самих пологів.
Синочка я народила вночі, вдома, сама, поки мама бігала по сусідах в надії викликати швидку. Все пройшло добре. Він народився здоровим і без патологій.
Далі почався суцільний кошмар. Зі школи мене попросили піти, так як в пристойному закладі таким як я не місце, друзі відвернулися, з матір’ю відносини ще більше загострилися, я перетворилася на ізгоя, люди які дізнавалися про те у скільки років я народила починали від мене шарахатися і косо дивитися.
Зараз вже все пройшло, але відлуння минулого все ще є. Я б хотіла застерегти дівчаток від такого раннього материнства.
Дівчата мої хороші, діти це дуже добре, але в ранньому віці це дуже важка ноша. Не поспішайте прощатися зі своїм дитинством!
