Після того, як не стало мами батько вирішив познайомити мене зі своєю другою сім’єю, і щиро дивується, чому я не хочу
Моє дитинство, юність та й доросле життя були дуже щасливими до недавнього часу. Адже що б у моєму житті не відбувалося, я завжди знала, що в мене є сім’я, яка любить, яка завжди зрозуміє і підтримає.
Моя мати. Матуся… Добрішу, кращу і красивішу людину я не зустрічала. Її кохання та душевного тепла вистачало не лише на родину, а й на всіх оточуючих людей.
Я любила свою чудову матусю. І була впевнена, що всі навколо теж люблять цю добру світлу жінку, особливо тато.
Мій батько ніколи не сварився зі своєю дружиною. Дбав про неї, дарував квіти та подарунки, з гордістю говорив своїм друзям, як сильно йому пощастило зустріти таку дивовижну жінку.
Пів року тому матуся почала сильно худнути. Ще раділа цьому, бідненька моя, стрімко танучим об’ємам.
Я перша забила на сполох і відправила матусю в клініку для обстеження. Аналізи були поганими, тому її поклали у лікарню.
Ну а потім, коли лікарі діагностували рак, почалася жорстока, непримиренна і, на жаль, марна боротьба із хворобою. Два місяці тому найріднішої для мене людини не стало.
Я мало не збожеволіла від горя. Якби не чоловік і наші маленькі синочки, навіть не знаю, чи змогла б я хоч колись виплисти з цього страшного горя.
Хоча й зараз щодня плачу. Варто побачити улюблені мамині лілії, почути її улюблену пісню чи запах її парфумів – накочує страшний розпач.
Зате тато, як на мене, зовсім не був розчавлений горем. Продовжував жити як раніше, традиційну рибалку із друзями на вихідні навіть жодного разу не скасував.
Про таку дивну поведінку батька я спочатку якось не замислювалася. Але незабаром мотиви його вчинків стали мені зрозумілими. І просто огидні.
Тиждень тому батько подзвонив мені та сказав, що йому треба серйозно поговорити зі мною. Але коли я запропонувала йому приїхати до мене додому, він відмовився.
Та й до себе додому також не запрошував. Призначив зустріч на вихідних у невеликій затишній кафешці.
Мама дуже любила це місце. І чомусь я вирішила, що батько сумує за своєю дружиною і хоче поговорити зі мною, щоб згадати про неї.
Коли я приїхала, батько сидів на невеликій терасі на два столики. За сусіднім столом сиділа жінка приблизно мого віку, а поряд з нею бігали дві дівчинки-близнючки дитсадкового віку.
За моєї появи незнайомка буквально вп’ялася поглядом у моє обличчя. Дивилася на мене настільки пильно, що я спочатку вирішила, що ми знайомі. Але ні, однозначно цю даму я бачила вперше.
Батько поводився якось метушливо, наче сильно нервував. Ми поговорили про якусь нісенітницю, а потім я запитала прямо:
– Скажи, а про що ти хотів зі мною поговорити?
Тато зітхнув, ніби набираючись сміливості, а потім розповів мені таке, що я спочатку вирішила, що він марить. А потім, коли повірила йому, вирішила викреслити цю людину з життя.
Виявилося, що останні п’ять років батько жив на дві родини. Його коханка залетіла, і він не зміг покинути її одну зі своїми дітьми. З мамою розлучатися теж не хотів. Мовляв, любив її, та не хотів зробити їй боляче.
А тепер, коли мами більше немає, вирішив розповісти мені правду. І познайомити, як він висловився, зі своїми коханими дівчатками.
Побачивши, що я дивлюся на неї, жінка за сусіднім столиком посміхнулася до мене і привітно помахала рукою. Так от яких дівчаток батько насправді любить?
Від ненависті мені раптом стало важко дихати! Адже матуся так любила цього старого донжуана, вірила йому.
А він на боці сім’ю завів і тепер виправдовує свою брехню та кобелізм? І ще хоче, щоб я його грішки зрозуміла та прийняла.
Зараз, розігналася! Матусю я люблю і ніколи не зраджу! І тому нізащо не прийму таткову молоду вівцю, яка посміла влізти у штани до одруженого мужика. Живе свідчення мерзенної зради бачити я теж не маю наміру.
Дивлячись батькові прямо в очі, процідила:
– Хочеш від мене індульгенцію та відпущення своїх гріхів? Не дочекаєшся! Не хочу більше знати ні тебе, ні твою підстилку з виводком. Краще б тебе не стало, а не моєї чудової матусі!
Краєм ока бачила, як цей цап витріщає очі та хапається за серце. Його я викреслила зі свого життя раз і назавжди. Ненавиджу!
Звісно всі кажуть, що він має право жити далі. Так, має. Але не за такого розкладу, коли він зраджував маму та не спромігся їй у цьому зізнатися. Ну чи не права я?
