fbpx

Після того, як не стало мого чоловіка, я почала спілкуватися з його другом. Це дивно, але я дуже хочу з ним зустрітися, а ще й 40 дній не пройшло

Мій чоловік довго хворів, страждав, я його жаліла і завжди і всюди весь цей час була з ним. Допомагала, ніж могла, щоб хоч якось полегшити йому життя. І ось його не стало.

Перші дні – клопоти, пов’язані з похоронами, я одна і все довелося робити і організовувати самій. У чоловіка вся рідня живе дуже далеко, за 3 тис. км. Ніхто, звичайно ж, не зміг приїхати. Тільки з іншого міста подзвонив його земляк, відразу допоміг грошима, а потім добрим словом.

І ось минуло 2 тижні, і він зателефонував мені знову, запитав дозволу періодично дзвонити. Я від сліз говорити не могла, тільки чула його слова розради і добрий тон.

А через кілька днів сама йому зателефонувала. Настільки мені було самотньо і боляче, навіть дихати не могла. І з того дня стали дзвонити одне одному регулярно кожен день. Розмовляємо по дві години. Я настільки емоційно підсіла на ці розмови з ним, що тільки про нього і думаю.

Але він починає будувати плани про зустріч, каже добрі і ласкаві слова. Не грубо, не нахабно, дуже тактовно, з розумінням.

У нього кілька років тому теж померла дружина, і він з тих пір живе один, як і я тепер. Йому зрозуміло, як воно, коли з життя йде кохана людина, і що така самотність.

Ще не минуло й 40 днів після похорону, а я вже знайшла в собі сили посміхатися, навіть сама дивуюся цьому.

Але до всього цього у мене також з’явилося постійне почуття провини перед чоловіком. Я молюся, ходжу до церкви, згадую його, розумію, що зробила для нього все, що могла, але все одно, прийшло усвідомлення того, що ми жили з ним добре, він був єдиний мій близький і коханий чоловік, і ось його тепер немає .

Пригадую, які муки він переніс перед, стає дуже боляче і шкода його, але в той же час, тут же готова зустріти цю людину, його знайомого. Може, ми й не потрібні зовсім одне одному, може і не треба загадувати наперед, а жити поки однією, але все це якось лякає мене.

Боюся, що на хвилі туги і самотності кинуся йому на шию при зустрічі, і що він про мене подумає. І тоді отрую життя і йому і собі.

Related Post

Моя невістка до певного часу була для мене першою подругоюМоя невістка до певного часу була для мене першою подругою

Моя невістка до певного часу була для мене першою подругою, найкращою порадницею. Я завжди вважала її дуже хорошою дівчинкою, дарувала подарунки, як і могла, там шарфик, наприклад, чи капці, минулого

Андрій розгублений, йому зі своїми проблемами розібратися, то ні, він тут свахоюАндрій розгублений, йому зі своїми проблемами розібратися, то ні, він тут свахою

Розумієш, це було як запаморочення якесь, я не відала що творила. Я ж насправді люблю його, дитинку чекаю від нього. Він далеко був, що мені було робити. Поговори з ним