Так склалося, що заміж я вийшла за людину, старшу за себе на дев’ять років. Ми одне одного полюбили, і мені було все одно, які у нього родичі, хто вони, де живуть, як ставитимуться до мене. І так далі й тому подібне. Для мене були важливими лише ми з ним, і наші стосунки.
Будинок майбутній чоловік збудував у батьків на городі. Як свекруха потім пояснила, щоб матеріал не розкрали під час будівництва, тут таки на очах, і вони доглянуть.
Одружившись, ми одразу в’їхали до нового будинку, що знаходився по сусідству зі свекрами з усіма наслідками. Якими?
Ну, почнемо з того, що двір у нас майже загальний, навіть в одну хвіртку ходили. Наша виходила в провулок, тож завжди була замкнена, а потім і замок у дверях заіржавів, тож захочеш – не відчиниш.
Чоловік попався, як то кажуть, не рукатий, до ремонту тяги не мав і не має, так що у загальну хвіртку ходимо досі.
Коли в нас з’явилися малюки, а це сталося менш ніж через рік після одруження, свекруха кинулася мені допомагати з таким запалом і азартом, що мені одразу стало якось ніяково.
Адже я до неї ще не звикла. Так, вона мати чоловіка, для мене, як нова родичка. Але до такого втручання у своє життя, та особистий простір, я була не готова. Сказати їй тактовно, щоб не приходила зайвий раз, теж не могла.
Так і терпіла. Вона навідувалася до нас двадцять разів на день, давала нескінченні поради щодо догляду за дітьми, причому робила це так авторитетно і безкомпромісно, що я, двадцятирічна дівчина, відмінниця і скромниця, нічим не могла заперечити.
А якщо й заперечувала, то це було якось слабко і невпевнено. Правота залишалася завжди на її боці, вона ж старша, досвідченіша, краще знає, та вміє. Мені все це набридло, навіть ставало неприємно.
Думаю, і молоко у мене зникло з тієї ж причини – я нервувала. Налагодити лактацію ніяк не вдавалося. У результаті я послухалася поради своєї мами, кинула мучити себе та дітей, і дала їм пляшку.
Але не тут то було! Свекруха заявила чоловікові, що я не хочу годувати грудьми навмисно, не домагаюся, щоб мати молоко, і так далі. Вибухнув скандал, який ще потім довго відгукувався у нашому сімейному житті.
Минув час, підросли двоє дітей, я вийшла на роботу, і тут бабуся стала мене добре виручати. Вона завжди залишалася з ними, коли нам це було потрібно, доглядала, коли вони хворіли, готувала їжу.
Весь свій час вона присвячувала нам, вона не мала інших турбот і інтересів. Я зрозуміла, що для неї це сенс життя і здалася, поборола свій вибуховий характер заради неї, заради чоловіка, який її любить, заради дітей, які постійно оточені її турботою.
Мабуть, не дарма кажуть, що з роками людина стає розумнішою! Коли ти молода, та амбітна, то часто не розумієш мотиву порад.
Добре, що я своєчасно зрозуміла це, і тепер маю ще одну турботливу рідну людину! Ось так буває в житті! Ви зі мною згодні?
