Пів року тому я закрутила роман із сусідом. Проблема в тому, що мій сусід, Юрко, одружений і має двох дітей.
Все почалося з того моменту, коли ці сусіди в’їхали до нашої оселі. Юрко завжди ставив свою машину на моє місце. Я неодноразово висловлювала свої претензії, але у відповідь він тільки відмахувався від мене.
Якось навіть стався скандал. Становище врятувала дружина Юрка – Марійка, вона відвела чоловіка додому.
Як не дивно, але після того скандалу у нас із сусідом почалося щось на кшталт дружніх стосунків. Він навіть кілька разів підвозив мене.
А потім Юрко прийшов до мене з червоним сухим та фруктами. Сказав, що нам треба поговорити.
У цей момент я готувала вечерю. Ми їли, пили та розмовляли. Точніше, розповідав Юрко, а я слухала, зрозуміла, що йому треба висловитись.
Сусід розповів про проблеми на роботі та в сім’ї. Я вислухала, дала якісь поради. Наприкінці нашої розмови сусід сказав, що я — ідеальна жінка.
Так і розпочався наш бурхливий роман. Юрко вирішував мої дрібні проблеми, дарував подарунки, піклувався про мене. Я почувала себе з ним, як за кам’яною стіною.
Якось пролунав тихий стукіт у двері. На порозі стояв сусід.
– Я ненадовго, – сказав він.
– Чому? – Запитала я. – Я так чекала на тебе, приготувала смачну вечерю.
– Вибач, – відповів Юрко. – Боюся, що дружина почне щось підозрювати. Я й так вже казав, що три рази в Івана з 10 квартири був, двічі в Олега з 15-ї. Але ти не хвилюйся, післязавтра мої на тиждень до мами їдуть. Тож цілий тиждень житимемо з тобою як чоловік і дружина.
Через два дні Юрко стояв на моєму порозі з пакетами смаколиків у руках.
– Ну що, дружино, – посміхнувся він. – Зустрічай чоловіка.
Я впустила у квартиру новоявленого чоловіка. Тиждень промайнув як одна мить. Я навіть почала мріяти про те, що ми насправді подружжя. Сусід був дуже щедрим, дбайливим, уважним, абсолютно невибагливий у побутових питаннях. Допомагав мені готувати, навіть посуд мив.
На сьомий день нашого спільного проживання Юрку надійшло повідомлення від дружини: “Привіт. Де перебуваєш?” Він вирішив зателефонувати.
– Кохана я вдома. Відпочиваю, – відповів їй Юрко. – Завтра зустріну вас, як і домовлялися.
– Знаєш, любий, і я вдома, – почула я в трубці. — Тільки тебе знайти не можу.
Юрко побіг додому, сподіваючись виправити ситуацію. Марно. Стара сусідка тітка Зіна доповіла дружині сусіда про його походи. Вона неодноразово бачила нас разом, вечорами ми виходили до крамниці. Відмовлятися не було сенсу. Моторошний скандал набирав обертів.
Через деякий час Юрко прийшов до мене з речами.
– Все-таки вигнала? – Запитала я.
– Так, – відповів сусід. – Пустиш до себе чи мені краще піти?
Звичайно ж, я його впустила. Мої мрії ставали дійсністю. Вголос я цього не промовила, щоб Юрко не подумав, що я спеціально їх посварила.
Почалося нове життя. Я була щаслива зі своїм сусідом, готувала смачні страви, чекала на нього з роботи вечорами. На вихідних ми ходили до ресторану, кіно, магазинів. Тепер ми могли вийти разом навіть вдень. Більше не треба було ні від кого ховатись.
У під’їзді нас явно обговорювали. Злісно дивилися на мене, коли я проходила повз, але згодом усе забулося.
Одного вечора пролунав дзвінок у двері.
– Ти когось чекаєш? – Запитав Юрко.
– Ні, – відповіла я і пішла відчиняти.
На порозі стояла дружина Юрка з дітьми.
– Вечір в хату, – хитро посміхнулася жінка. – Ось, значить, яка ти – нова дружина. Прийшла привітати вас і сказати, що коли Юрко збирав речі, то забув щось важливе.
– Що забув? – Здивувалася я.
– Дітей своїх забув, – відповіла жінка. – Отже, хлопчики, проходимо. Поживете поки що з татом.
– Як поживете з татом? – Здивувалася я.
– Та ви не хвилюйтеся так, – заспокоїла мене Марійка. – Хлопчики в побуті невибагливі. Правда, лаються постійно і б’ються, але, я думаю, ви впораєтеся. Старшого до школи треба возити, молодшого до дитячого садка. Та й плюс на секції. Ні, а що ти думала? Повела мужика з сім’ї, тепер будь ласкава і дітей його прийняти. Любиш поганяти – люби й коня годувати. Ну гаразд, не засмучуйся, у вихідні я забиратиму їх. Тільки на ці вихідні не розраховуйте в мене справи. Хлопчики, поводьтеся пристойно.
Марійка розвернулася і швидко пішла. Я наче скам’яніла, ноги приросли до підлоги. Так і стояла на порозі. З квартири вже долинали шум та крики.
Так, я справді мріяла, що ми з Юрком житимемо як чоловік і дружина. Але щоб із чужими дітьми? Цього я зовсім не хотіла. Як сказати про це Юрку, не знаю. Ось правду кажуть – бійтеся своїх бажань.
