Кілька років тому (а точніше 4,5 років тому) я була зовсім іншою людиною: принциповтю і незаміжньою.
Почну свою розповідь з принципів. На той момент я була вкрай категорична в трьох моментах щодо відносин.
По-перше, чоловіки, вік яких не дотягує до мого, мені не були цікаві.
По-друге, ніколи не зв’язувалася з перебуваючими у відносинах (офіційність останніх не мала значення).
І по-третє, соціальний інститут шлюбу викликав у мене огиду.
Минулий час в попередніх пунктах я, як ви здогадалися, використала не випадково. У моєму житті з’явилася чоловік, який мало того, що був молодший за мене на 3 роки і на момент нашого знайомства перебував у відносинах з іншою дівчиною – так ще й через три місяці по тому почав активну роботу по умовлянням стати його дружиною!
Свої позиції я здала. Але не всі і не відразу. Якщо конкретно, то в ЗАГС йти я вперто відмовлялася. І тоді той самий чоловік знайшов нелегкий шлях.
Подолавши всі бюрократичні труднощі нам вдалося повінчатися, не вступаючи в законний шлюб.
Сталося це у жовтні минулого року.
І ось сьогодні, рівно 4 роки по тому, маючи спільного дивовижного півторарічного сина, я усвідомила: тієї принципової дівчини більше немає, і я готова стати заміжньою.
Так що в цей день і в цю годину можете нас привітати. Відтепер ми чоловік і дружина.
