Почала зустрічатися з чоловіком у якого дві доньки по 10 років, і все було б добре, якби він не познайомив мене з їх матір’ю. Це виявилося дуже складно, вона неадекватна

Вирішила написати свою історію. Розповідати близьким – безглуздо, особливої ​​підтримки ніколи не відчувала. Сподіваюся на розуміння і поради.

Мені 20 років, рік зустрічаюся з чоловіком старшим на 12 років. Ми щасливі, постійно їздимо в Європу, весь час разом. Звичайно, конфліктуємо часом, але куди без цього, вірно?

У нього є двоє дітей (в молодості від нього залетіла одна мадам). Зараз їм 10. Я прийняла їх і полюбила всім серцем. Намагаюся для них, постійно щось їм привозимо з-за кордону.

Дівчата люблять і тата, і мене, слухаються. Але такі відносини були у нього з ними не завжди. До мене він зустрічався з жінкою, яка взагалі забороняла йому спілкуватися з дітьми, змушувала зректися них.

Через це у них постійні лайки, а у нього рідкісні зустрічі з дітьми раз в кілька місяців.

Коли я його зустріла, він був вільний, розповів мені все це. Першим моїм питанням було: «Тобі напевно дуже соромно перед своїми дочками?» Він ще дуже здивувався, що я так адекватно поставилася до того, що у нього діти.

З тих пір закрутилося. Він познайомив мене з дітьми, а я почала його налаштовувати на їх виховання. Привчила його балувати їх і купувати подарунки.

Та й сама балувала, постачала книжками, яких у них мало.
А тепер найцікавіше: він познайомив мене з їхньою мамою.

Я спочатку хотіла цього, думала, все вийде, подружимося і дітям це на користь. Напевно тому, що раніше ніколи з таким в житті не стикалася.

Перша зустріч пройшла, м’яко кажучи, болісно для мене. Їх мама, не соромлячись, постійно розповідала про той час, коли вони були разом.

Потім в торговому центрі, де ми гуляли, купили мармеладки дітям і тут вона бере мармеладку і намагається мого чоловіка нагодувати з рук. Потім скидає у нього з кофти якісь пилинки. Я з розірваною душею граю з дітьми, як би не бачачи цього.

Після цієї зустрічі ми сварилися весь вечір. Я знаю точно, що вона йому не потрібна і він не любив її ніколи. Але все те, що я бачила.

Зрозуміло, що вона зробила це спеціально, і все ж мені страшенно боляче.

Детальніше розповім, що за людина ця жінка: матом кричить на дітей, при мені діставала з куртки якісь речовини і хихотіла, мовляв, це весело.

Вихованням не займається, тільки понти кидає яка вона розумна.

Освіти, до речі, теж нуль, без царя в голові зовсім. Якось кинула дітям фразочку: «В селі мийте ноги, а то ні один мужик з вами в ліжко не ляже!» У неї є свій чоловік вже багато років, збирається заміж за нього, але мізків їй це не додало абсолютно. Її дзвінки, їх розмови, то, що вони запросто можуть попити чаю у неї вдома – все це зводить мене з розуму. Я просто кип’ячу від злості через те, як він з нею спокійно розмовляє, коли вона несе ахінею, тому як вона НЕ виховує дітей і годує дитину чіпсами, коли у неї гастрит.

Переживаю страшенно за дітей, влаштувала їх у табір з вивченням англійської, підготовкою до школи, тому що вони в 4 класі таблицю множення не знають. Записала їх до психолога, склала програми різні, тому що вони дуже різні дівчинки. Воджу в музеї, зоопарки, дельфінарії. Коли я поруч з ними, вони то слухаються, а то показують себе з жахливою боку: можуть нагрубити, втекти і не виявляти поваги. Через всього цього поруч з ними я відчуваю себе як викинута на берег риба.

Ось така сповідь. Продовжую варитися в цій каші, не знаю до чого мене це призведе