На відпочинку познайомився з дівчиною. Я приїхав з другом, а вона виявилася місцевою. Прийшли ввечері на пляжну вечірку, коктейлі, музика, вітерець з моря. І вона стоїть одна, красива така – очей не відвести. На ній було біле плаття, волосся світле розліталося від вітру, лямки сповзли з плечей. Коротше, в той вечір крім неї я нікого не бачив. Стояв і боявся кілька хвилин, хапаючи повітря ротом, поки приятелі не жовкнули мене в спину, не змусили підійти.
Підійшов, познайомився. Виявилося, красуню звуть Валерія, я сказав у відповідь, що я – Міша. Вона мені посміхнулася так спокусливо, і я розтанув до кінця. Ту ніч ми одне від одного не відривалися, а наступного вечора я її запросив на прогулянку.
Вона повністю змінила стиль: модні джинси, біленькі кеди, прикраси, зачіска – все говорило про її високий матеріальний стан. Запитав, чим займається, вона відповіла, що багато чим. Допитуватися не став. Тиждень ми з Валерією прекрасно проводили час. Ходили до моря, гуляли містом, виїжджали на природу. Один раз потрапили під дощ і цілувалися, мокрі з голови до ніг, поки чекали автобус. Я себе щасливіше раніше не відчував. Відразу зізнався, що закохався, вона відповіла, що теж. Думати про це було боляче, тому що я ж розумів, що розлучатися доведеться. Для неї цей світ – її життя, для мене – короткостроковий відпочинок перед поверненням в реальність.
За два дні до від’їзду обідали з другом в місті в одному кафе. Я вирішив руки вимити, заходжу в чоловічий туалет, а там Валерія зі шваброю. Я аж дар мови втратив від несподіванки.
Вона перелякалася, заметушилася, хотіла втекти, але я не пустив. Закрився з нею в туалеті, попросив розповісти, що змусило її таким займатися. Пояснення виявилося простим: немає у неї в цьому місті близьких родичів і друзів, сама приїхала з провінції пів року тому. Жити дорого, продукти купувати – теж. Зате зарплати хороші, от і миє підлогу, де доведеться. Зате дозволити собі може гарний одяг і вечірки.
Я на неї подивився і зрозумів: якби не одна з таких вечірок, не познайомилися б ми з нею. Останні дні ми взагалі одне від одного не відходили. Прощалися коли, у мене серце на шматки розривалося, я думав, що плюну на все і залишуся – теж підлогу піду мити, тільки б поруч з нею. Вона плакала.
Друг умовив мене взяти себе в руки й повернутися додому. І знаєте що? Я вже багато місяців вдома, а все немов там, з нею. Чекаю літа, збираю гроші, батьків готую до того, що переїжджати буду. І наречену привезу знайомитися. А Валерія чекає мене, дзвонить щодня, перевіряє – ластівка моя ревнива.
