Почуття обов’язку мені прищеплювали ще в дитинстві. Я повинна була відмінно вчитися, прибирати у своїй кімнаті, встигати ходити на різні гуртки, багато читати. Мама вважала, що таким чином я буду підготовлена ​​до дорослого самостійного життя

Тепер у мене є сім’я, робота. І спочатку я думала, що мама була права, я багато чого вмію і з усіма справами справляюся сама. Я дуже відповідальна на роботі, тому всі важливі справи доручають мені. Вдома все роблю сама. Чоловік відразу зрозумів, що можна всі обов’язки по дому покласти на мене, і я впораюся.

Але останнім часом мені здається, що я перетворилася в робота, який до того ж не може дозволити собі захворіти.

Хто ж тоді буде готувати, прати, перевіряти уроки, ходити за покупками і на шкільні збори? До того ж через тиждень у моєї свекрухи ювілей і потрібно привітати не тільки подарунком. У дзеркалі вранці я бачу втомлену жінку з виснаженим обличчям, якій не цікаво жити.

Але виходу я не бачила. Коли щось не встигала, з’являлося почуття провини.
Не знаю, скільки б це все тривало, якби я не зустріла колишню однокласницю. Вона запропонувала мені посидіти в кафе, поговорити.

Мені було ніяково, виглядала вона в порівнянні зі мною, як кажуть, на всі сто. По тому, як я стала поспішати незабаром піти, пославшись на зайнятість, вона відразу зрозуміла, як я живу.

Через кілька днів вона зателефонувала і запропонувала зустрітися. Сидячи за чашкою кави все в тому ж кафе, вона не стала читати мені лекцію про те, що так жити не можна. У неї теж є сім’я, але вона іноді відпочиває від усього цього і їде на тиждень в Карпати. Цього разу вона бере і мене і сказала, що це навіть не обговорюється.

Але я не знала, що скажу вдома, адже саме привезли, огірки з дачі і треба було солити. Але несподівано моя сім’я підтримала мою подругу і я з великим небажанням поїхала з нею.

Однокласниця сміялася і казала, що це від того, що я не вмію відпочивати.
Приїхавши додому я зрозуміла, що в квартирі і без мене порядок, огірки чоловік з дітьми посолили за рецептом, який дізнався у сусідки.

Обід теж був приготований, вони чекали мене. Увечері за вечерею я розповідала про поїздку, і чомусь тільки зараз зрозуміла, що моя сім’я готова мені завжди допомогти, але я, напевно, сама цього раніше не хотіла. Спасибі моїй подрузі за те, що відкрила мені очі, що я не тільки робоча конячка, а ще й жінка.

You cannot copy content of this page