Настав час, коли свекруха несподівано запалала інтересом до Ліки. Їй, на той час, вже п’ять років було, вона в садок ходила.
Свекруха почала приїжджати, гуляти з нею, до себе забирати. Несподіванкою для нас стало, коли вона вирішила забрати Ліку на всю відпустку, на цілих два тижні!
Насправді все куди простіше. Жодна муха свекруху не кусала! Від неї співмешканець пішов! У співмешканця є троє дітей, ще й купа внуків.
Так що дітей у житті свекрухи вистачало, онуки та онучки співмешканця, часто терлися у свекрухи вдома. Коли залишилась свекруха одна, про рідну онучку згадала.
Чоловік зрадів, а я ось позитивних почуттів не відчувала, але сподівалася, що все буде добре. Свекруха, як-не-як, рідна бабуся Ліки.
– На тиждень, – сказала я, – у Ліки буде в садочку свято, треба вивчити текст, у неї довгий вірш.
– Два тижні! Вивчимо, – пообіцяла свекруха.
Вірш у нас мало не відібрали, вихователі хвилювалися, бо Ліка не буде на репетиціях. Але я їм пообіцяла, що все вивчимо вчасно, а на останню репетицію, напередодні свята, обов’язково прийдемо. Віддали Ліку бабусі, я надіслала текст вірша.
– Вчать? – питала у чоловіка, доки дочки не було вдома.
– Мама каже, що вчать, – відповів чоловік.
За кілька днів до останньої репетиції я сама вирішила написати свекрусі, попросила, щоб вона надіслала мені відео, на якому донька розповідала б вивчений вірш.
Моє повідомлення було прочитане, але свекруха нічого не відповіла. Наступного дня я попросила чоловіка, щоб він сам звернувся до матері з аналогічним проханням.
Чоловікові свекруха відео надіслала. Затримки на кожному рядку, підказки. Було зрозуміло, що вірш тільки-но почали вчити.
Це не перше свято дочки, раніше у неї теж були довгі вірші, тож, їй вистачало кількох днів, щоб вивчити такі обсяги.
– Вони не вчили! Репетиція завтра, треба забирати Ліку, – сказала я чоловікові.
– Добре, поїдемо, заберемо, якщо ти так хочеш, – сказав чоловік.
Він повідомив матері, що найближчої години ми приїдемо за дочкою. Свекруха відповіла, що договір був на два тижні.
Чоловік уточнив, що у договорі фігурував вивчений вірш. Знаєте, що сказала свекруха? Що треба було нагадати, тоді б вони все вивчили!
З’їздили, забрали доньку. Свекруха була невдоволена, розмовляла з нами крізь зуби, пересмикувала, мене назвала безглуздою матір’ю, якій аби пропхати дитину на свято, та вициганити більшу роль.
– Не більша роль, а розвиток пам’яті! Розучування віршів розвиває пам’ять. Хоча звідки вам це знати, – відповіла я свекрусі, натякнувши на її слова, що треба було нагадати про вірш.
Вдома до ранку вірш вивчили, встигли. На репетицію Ліка сходила, вихователь написала, що все добре, Ліка молодець. Саме свято пройшов чудово.
Але свекруха кудись зникла! Перестала дзвонити, писати, цікавитись онукою. Ліка, через якийсь час, спитала, коли вона поїде до бабусі.
– Зателефонуй, будь ласка, матері, – попросила чоловіка. – Ліка за нею нудьгує.
Чоловік зателефонував.
– Мамо, ти ненормальна? Як язик у тебе повернулася? – розлютився чоловік, пару хвилин послухавши матір.
Почув чоловік від матері, що я своїм хамством відбила у неї все бажання проводити час з онукою, і взагалі, нехай дзвонить їй, коли овдовіє, тоді вона з радістю займеться Лікою!
Тому чоловік і обурився, розлютився. Я сама була шокована! Зателефонувати їй, коли овдовіє? Це нормальна мати, щоб таке ляпнути?
Так і закінчилася участь свекрухи у житті Ліки. Точніше, чоловік закінчив її на раз! Свекруха відтала, почала дзвонити, а чоловік дуже образився!
Він же мав надію, що його мати стане частиною нашої дружної родини, а мати з такими побажаннями!
Так що, чоловік матір відфутболює, вважає, що якщо через дрібниці вона мені богу душу віддати побажала, то наша дружна сім’я повернеться до початкового складу.
Без жодних бабусь, які не вміють стежити за своїми словами! І слава Богу! Якщо людина не в змозі виконувати обіцянки, та дотримуватися домовленостей, то нехай йде така людина, якомога далі! Я вважаю, що це зважене рішення! А ви?
