Ще в університеті я зустрічалась з одним чоловіком, який мені подобався. Але тоді мені було всього 22 роки, і я взагалі не задумувалася над своїм майбутнім, як і більшість дівчат.
Він дуже гарно залицявся. Ми ходили на каву, іноді він купував мені квіти, що нехарактерно для багатьох хлопців сьогодні. Та мені чомусь все не подобалося.
От парадокс, чоловік подобався, а все інше ні. Тобто характер його мені підходив ідеально, він міг в лічені секунди потушити те багаття яке я розпалювала, адже я як сірник займалася, і вже тоді розуміла що мені треба такий, який міг би мене обережно приструнити.
Він був старше на 7 років, мене це дуже сильно нервувало. Хоча коли ми залишалися наодинці ми говорили про всяке, я не відчувала ніякої різниці, але перед подругами і оточенням мені було якось соромно, чи що.
А ще в нього був животик, такий невеличкий. Я розумію що не всі можуть бути качками, але він мене цей животик виводив з себе, тимпаче що все інше тіло було підтягнуте і я все не розуміла звідки той животик.
Він мав 2 машини, робочу і власну. Звісно ж робоча була ледь схожа на машину, скоріше на залізяку на колесах, і він мене з роботи і навчання забирав саме на ній. Ну не зручно було йому їхати додому і заради мене, принцеси, міняти машину. Але мені все тих же 22, я хотіла щоб було красиво.
Він був красивим чоловіком, навіть дуже, високого зросту, кремезний, я з своїм зростом в 170 см стояла і дихала йому ледь не в груди.
А ще в нього була борода, така модна, як у хлопців з телевізора, реперів різних, борода була гарна. Що було у мене? Окрім краси, амбіцій і довгих ніг в мене була одна особливість, я була абсолютно безмозгою!
Коли він прийшов до мене з каблучкою і став на коліно, я розсміялася в лице, хоча сама тільки про це і мріяла. Послухала маму і подруг, побачила реакцію оточення.
Він взяв кільце і просто викинув, розвернувся і пішов. Більше він не писав, не дзвонив, не дратував мене своїм животиком. Мені було якось всеодно чи що.
А через 5 місяців я зустріла його в кафе, він сидів з дівчиною, такою ж якою колись була я, але її не дратував животик, і машина, вона його любила, щиро, в неї на лобі було таке написано, і на пальці була обручка, дуже схожа на ту, яку колись дарував він мені…І мені так гірко стало
