Олена вела тихе спокійне життя, коли познайомилася із Сергієм. Видний чоловік під п’ятдесят, власник турагентства, усміхнений і балакучий.
Познайомилися випадково – вона працювала бухгалтером, йому треба було розібратися з податковою звітністю своєї фірми, допомогла порадою. Розговорились, обмінялися телефонами.
Олені було майже сорок п’ять, і останні сім років вона жила одна. Після розлучення чоловіки якось не затримувалися надовго поряд. А тут такий цікавий кавалер, та ще й із власним бізнесом.
Сергій умів говорити компліменти, розповідав про екзотичні країни, які відвідував по роботі, про Мальдіви, про Балі й навіть про Мадагаскар.
– Оленко, ти знаєш, що таке справжній відпочинок? – питав він за філіжанкою кави. – Це білий пісок, бірюзова вода і нічого не робити цілий тиждень.
Жінка слухала та мріяла. Вона ніколи не була на таких курортах. Максимум – Туреччина по путівці, за знижкою, п’ять років тому.
Минув місяць після знайомства. Сергій запрошував її в кафе, водив у кіно, дарував квіти. Все йшло, як у романтичному фільмі. І ось якось, тижнів за три до її Дня народження, він загадково примружився.
– Скоро ж у тебе свято, правда?
– Так, за три тижні сорок п’ять стукне, – посміхнулася вона.
– Готуйся до сюрпризу, – чоловік багатозначно підійняв палець. – Я готую щось ексклюзивне. Те, що переверне твоє уявлення про гарний відпочинок.
Серце Олени закалатало швидше. Вона чудово розуміла натяк – він же власник турагентства, каже про відпочинок. Значить, путівка. Причому не якась, а серйозна.
– Ой, Сергію, та не треба так витрачатися, – для пристойності заперечила вона.
– Тихіше-тихіше, – він приклав палець до губ. – Це буде незабутньо. Обіцяю.
Після цієї розмови Олена жила, як у тумані. Подруги на роботі помітили, що їхній бухгалтер увесь час ходить з мрійливою усмішкою.
– Що з тобою? – Запитала колега Іра.
– Так, один знайомий обіцяв шикарний подарунок на День народження.
– Який?
– Поки що секрет, але натякав на Мальдіви.
Іра свиснула.
– Нічого собі розмах у знайомого.
І тут Олену накрила хвиля передсвяткової паніки. Якщо він дарує путівку на Мальдіви, вона має виглядати відповідно.
Не можна ж приймати такий подарунок у старих джинсах та светрі. Потрібно організувати гідне свято, запросити друзів, показати, що вона статусна жінка.
Олена почала планувати. Спочатку зайшла в бутік, де продавали шикарні вечірні сукні. Темно-червона, що облягає, з відкритою спиною. Ціна кусалася – вся її зарплата. Олена взяла кредитну картку та купила.
Потім подруга порадила фотографа.
– Олено, зроби професійну фотосесію до ювілею. У цій сукні будеш, як зірка.
Ідея жінці сподобалася. Фотограф запросив пристойну суму, але Олена не роздумувала. Якщо незабаром полетить на Мальдіви, можна і витратитися на прекрасні фото.
Наступним кроком став ресторан. Звичайне кафе здалося надто скромним. Вона забронювала стіл у модному закладі у центрі міста, замовила банкет на десять гостей. Меню вибирала довго – морепродукти, м’ясні делікатеси, десерти.
Адміністратор назвала суму, і Олена скривилася. Ще одна зарплата. Але вона вже смакувала – раз залицяльник дарує Мальдіви, вона може собі дозволити гарне свято.
За тиждень до Дня народження Сергій зателефонував.
– Як настрій, люба?
– Чудовий, готуюся до свята.
– Правильно. Я також готую сюрприз. Ти будеш у захваті.
Олена повісила слухавку та посміхнулася. Ще тиждень очікування.
День народження настав. Фотосесія пройшла чудово – сукня сиділа ідеально, фотограф нахвалював її пози та посмішку. Увечері гості зібралися у ресторані. Подруги ахали від краси залу та меню, колеги вітали та дарували квіти.
Сергій з’явився з букетом троянд та загадковою усмішкою. Виглядав він урочисто – костюм, краватка, начищені туфлі.
– З Днем народження, красуне, – він поцілував її в щоку.
– Дякую, – Олена намагалася стримати хвилювання.
Вечеря проходила весело. Гості їли, розмовляли, сміялися. Сергій сидів поруч з іменинницею і був дуже жвавий. Олена чекала на момент, коли він вручить обіцяний подарунок.
Нарешті, коли принесли торт зі свічками, чоловік підвівся і підняв руку.
– Друзі, хвилинку уваги. Я хочу вручити іменинниці подарунок.
Усі замовкли. Олена відчула, як серце закалатало. Сергій дістав із внутрішньої кишені піджака білий конверт.
– Олено, це для тебе. Те саме, про що я говорив.
Жінка взяла конверт тремтячими руками. Розкрила. Усередині лежала глянсова картка з логотипом його турагенції. Прочитала текст: “Подарунковий сертифікат на знижку десять відсотків на будь-яку путівку”.
Олена перечитала ще раз. Десять відсотків знижки. Не путівка. Не Мальдіви. Просто знижка!
– Це для нашої майбутньої поїздки, яку ми оберемо разом, – гордо оголосив Сергій. – Уявляєш, ти зможеш сама вирішити, куди полетимо. Мальдіви, Балі, Сейшели – що завгодно. А я зроблю тобі гарну ціну.
Гості невпевнено заплескали. Подруга Іра зиркнула на Олену – та сиділа з кам’яним обличчям, стискаючи сертифікат.
– Сергію, це знижка на путівку? – Медовим голосом сказала вона.
– Ну, так. Класно ж? Ти зможеш вибрати будь-який напрямок, а я організую подорож зі знижкою. Дуже вигідно вийде.
– Тобто я все одно платитиму? За путівку, яку ти так розхвалював?
Чоловік не вловив сарказму.
– Звичайно, але дешевше на десять відсотків. Це гарна пропозиція, Олено. Зазвичай таких знижок я не даю.
Жінка подивилася на гостей, потім на накритий стіл, потім на свою дорогу сукню. У голові промайнули цифри.
Сукня – вісімнадцять тисяч. Фотосесія – десять. Банкет – двадцять п’ять. Разом – сорок сім тисяч гривень з кредитки. А подарунок – знижка в десять відсотків, яка все одно вимагатиме від неї майже повної вартості путівки.
– Дякую, – сухо сказала вона і поклала сертифікат на стіл.
Залишок вечора Олена провела із натягнутою усмішкою. Гості розходилися, вітаючи та дякуючи за вечерю. Сергій обійняв її на прощання.
– Думай, куди полетимо. Я чекаю на твоє рішення.
Коли всі пішли, Олена залишилася сама з офіціантом, який приніс рахунок. Вона розплатилася картою, відчуваючи, як усередині все холоднішає. Заради цього сертифікату вона влізла у борги на три місяці вперед.
Вдома жінка зняла сукню, повісила у шафу та сіла на диван. Телефон запищав – Сергій надіслав повідомлення із сердечками та пропозицією подивитися каталог турів. Олена заблокувала його номер.
Подруга Іра зателефонувала вранці.
– Ну як, оговталася від вчорашнього?
– Ще ні. Іра, я витратила сорок сім тисяч на це свято, а воно подарувало мені знижку.
– Я бачила твоє обличчя, коли ти відкрила конверт. Думала, тебе схопить удар.
– Майже схопив. Я ж повірила, що він подарує путівку. І не кудись, а на Мальдіви. А це виявилася просто реклама його агенції. Він ще й заробити на мені хотів!
– Зате ти тепер знаєш, що за людина була поряд.
Олена кивнула сама собі. Урок вийшов дорогим, але цінним. Більше вона не вірила чоловічим обіцянкам.
І кредити виплачувала ще чотири місяці, щоразу згадуючи з гіркою усмішкою той білий конверт зі знижкою в десять відсотків.
Як вам подарунок? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
