Заїхали до свекрухи у серпні, банки привезли. Нас посадили чай пити. Сестра чоловіка вдома була, вирішила нас розмовою розважити.
– Що за люди? Сусідка попросила бокс для кішки на пару днів, повернула через півтора місяця без дверцят!
Сказала, знайде, поверне. Я не взяла його, змусила новий купити. На вигляд нормальна жінка, знала б заздалегідь, нічого б не дала! – сказала вона.
– Так, – погодилася я, – є люди, яким нічого давати не можна! Я, якось, фен дала в коробці з шістьма насадками. А мені повернули фен без коробки, та з п’ятьма насадками, дифузор десь загубився.
– Обіцяли, що знайдуть, повернуть, але все ще повертають. Говорять, що зникла насадка!
– А ти молодець, — я похвалила сестру, — одразу змусила новий бокс купити, шкода я не додумалася новий фен попросити!
Сестра трохи почервоніла. Ми знали, про кого я говорила. Фен вона просила, щоб доньці на випускний із садка зробити зачіску. Донька вже перший клас закінчує, а мій фен досі без дифузора.
Після моїх слів сестра відступила – їй терміново потрібно було зателефонувати. Свекруха уважно все це спостерігала, на вус інформацію намотала.
На Новий рік я отримала від свекрухи подарунок — новий фен із двома насадками, одна з яких — дифузор!
Другий фен мені без потреби, тим більше від невідомої фірми, та з моторошним запахом дешевого пластику.
Дифузором я не користуюся взагалі, у розмові із чоловіковою сестрою про нього згадала для того, щоб вона спочатку у дзеркало подивилася, а потім уже інших людей за аналогічні вчинки обговорювала.
Фен, отриманий на Новий рік, я віддала мамі. У неї взагалі фена не було, вона перебирати не стала, взяла.
Крамольним свій вчинок не вважала: мені подарували, як хочу, так і розпоряджаюся подарунком. Не викинула ж!
Наприкінці січня свекруха приїхала у гості. Побачила у передпокої мій «старий» фен, спитала, чому новим не користуюся.
Я відмазуватись і брехати не стала, відповіла: так і так, не все нове краще за старе, фен використовую для завивки волосся, у подарованого такої функції немає, не знадобився, віддала мамі, але все одно дякую за подарунок.
– Я думала, ти зрадієш, — засмутилася свекруха. Рада, що хоч комусь він став у пригоді. Може, давай ти будеш говорити, що тобі подарувати? Чи краще одразу грошима дарувати?
Мене аж сумління кольнуло – засмутилася людина, не можна так. Свекруха засмутилася, але не образилася, здебільшого вона розсудлива жінка.
Зате донька кинулася заступатися за, нібито, скривджену матір:
– Подарунки не передаровують, мама поставилася до тебе з усією повагою, а ти їй у душу плюнула! Я обіцяю, що зроблю все, щоб мама більше не витрачала час та гроші на подарунки для тебе!
Мабуть, нічого у неї не вийшло. На Восьме березня свекруха не стала нічого купувати, подарувала мені гроші. Я, як людина, яка ніколи не вгадує із подарунками, завжди сама гроші дарую.
І свекрусі також! Купить собі те, що реально сподобається і стане в пригоді. Хороший у нас обмін грошима відбувся у березні!
Свекруха купила собі сукню, яку давно хотіла, я придбала набір пензлів для макіяжу, на які облизувалася, але жаба не дозволяла взяти.
Сестра чоловіка, яка так переживала за матір, взагалі не стала морочитися з подарунками, розіслала всім листівки в соцмережах, от і все привітання! Натуральна зміїна голова, слово честі! Не знаходите?
- Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. -…
Людмила овдовіла рано. У тридцять п'ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було,…
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев'язана старим шнуром для…
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було…
— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати,…
— Ти впевнена, що це не помилка, Віро? — прошепотіла Анна, нервово перебираючи ремінець сумочки.…