До одруження сестра чоловіка жила не те щоб зовсім погано, але в грошах не купалася. На собі заощаджувала, все дитині.
Собі одяг ношений брала на всяких сайтах недорого, зуби запустила, повз перукарні проходила, сама себе вдома стригла за інструкціями з інтернету.
Жили вони у студії дев’ятнадцять квадратних метрів. При розлученні її чоловік не став ділити житло, собі машину забрав, на цьому й заспокоївся.
Ремонт занепав без чоловічих рук, та з вини дитячих капостей. Коротше, жила вона не в повній нужді, але деяке запустіння було видно неозброєним оком.
Дратувало мене те, що чоловікова сестра і мене намагалася залучити до клубу любителів чужого одягу!
Тільки но бачила мене в новій сукні, й починала:
– Пф! Я за такі гроші куплю собі десять шикарних суконь! Навіщо витрачати такі гроші? Це ж просто речі!
– Купи собі десять суконь, а я не хочу одяг з чужого плеча, — відповіла я їй.
Усі люди різні. Хтось і чужою жіночою білизною не гидує, а хтось, наприклад, я, на чуже пальто в ідеальному стані навіть не подивиться.
Я працюю, я хочу і можу купувати нормальний одяг. Це моє право! Я нікого не примушую це робити.
Подобається сестрі економити, та купувати недорогі чужі речі — це її право, але агітувати мене на такі покупки, вона не мала права!
Вийшла вона заміж. Чоловік забрав її з дитиною зі студії, став гроші в будинок приносити, та віддавати їй свою зарплатню.
І тут вона розійшлася! Змінилася в неї риторика! Раніше хвалилася пакетом речей за тисячу гривень, а зараз почала хвалитися комплектом білизни за дві тисячі. Це дуже смішно виглядає! Дорвалася, називається!
– Моя сукня коштує стільки, що твоїх можна купити три штуки, — по-новому заспівала вона.
– Купуй, хто тобі забороняє? А я не хочу переплачувати, — відповіла їй.
Почалися закиди, що я їй заздрю. Заявила недолуга, що ми помінялися місцями: раніше вона мені заздрила, а тепер я їй заздрю. Я ледве в осад не випала!
– Ну так, усі тобі заздрять! Хто бачить, одразу заздрить! — пожартувала я у відповідь.
Спочатку вона волала за економію, тепер випинає достаток. Коротше, їй начхати, що випинати.
Мені здається, якщо вона колись стане безхатьком, то заведе блог і розповідатиме про кращі смітники міста.
Слава Богу, бачимося ми з нею рідко! Чоловік сестру недолюблює, тож у гості один до одного ми не їздимо.
Зустрічаємось тільки у родичів, і цього мені з лишком вистачає! Бувають же такі недолугі люди, аби чимось похвалитися?! Задовбала!
