Розповім одну реальну історію з життя, так би мовити, з іншого боку барикад. Історія правдива, сталася із подругою моєї мами.
Вони з чоловіком дуже хотіли дитину. І якщо вона просто дуже хотіла, то це в її чоловіка це вже на межі психозу було. 7 років у шлюбі, а дитини ще немає. Хто винен? Звичайно, вона.
Про жодні аналізи тоді не йшлося. Далеке селище з одним лікарем років 40. А вона ще й красуня, яких мало. А відповідно, на глибоке переконання свекрухи, нагулялася в юності, от і не може тепер завагітніти. А у сина безпліддя бути не може, на тій підставі, що він не є імпотентом!
Загалом так затюкали її з цією дитиною, що вона майже кожен день у сльозах. Чоловік їде у відрядження, і вона, назвемо це так, «відповідає на залицяння начальника». Ну і повідомляє здивованого чоловіка про свою вагітність.
Всі щасливі, все чудово. Начальнику вона нічого не каже, бо він їй сам по собі не потрібен. Народжує та повертається з пологового будинку з дитиною, коли чоловік у відрядженні.
Чоловік приїжджає щасливий додому, вона на кухні, він до дитини в дитячу та тиша. Пів години тиша. А треба уточнити одну деталь: вони обидва українці, а біологічний тато – якут.
За пів години чоловік виходить із дитячої, наливає чарку, мовчки випиває. І все. Жодних з’ясувань, жодних розмов, жодного докору за все життя.
Жодних коментарів не дозволив ні свекрусі, ні родичам. Звільнився з роботи і перевіз дружину з донькою. Було складно, адже вдома була чудова заробітня плата, родичі які з дитиною допоможуть. Але вони впоралися. Відкрили свою справу, заробляти почали більше ніж до цього.
Прожили щасливо. Дівчинка купалася в коханні, любила «батька», рідніше мало зустрінеш людей. І навіть вже ставши дорослою, і все розуміючи (оскільки якутки в ній виявилося більше, ніж українки), жодного разу не запитала про біологічного тата. І стосунки з ним у доньки були ближчі, ніж з рідною матір’ю.
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на голову…