Давно хочу розповісти всім вам про мою подругу. Звуть її Люда. За багато років дружби з нею, я переконалася, що справжня дружба все ж існує.
Багато хто сумнівається в цьому. Може, когось зрадили, у когось багато друзів і знайомих, але немає справжнього друга, з яким можна поділитися і радістю і горем. Тут мені пощастило, і я дуже дорожу цією дружбою, перевіреною роками.
Наші діти ходили разом в дитячий сад, там ми і познайомилися, а згодом стали дружити. За ці роки дружба наша зміцніла. Ми довіряли одна одій все найпотаємніше, ділилися і сімейними проблемами раділи разом за наших дітей. Разом з подругою ми купували собі і одяг. Іноді це були навіть модні і стильні речі, трикотаж – адже оновлення гардероба піднімає настрій.
Подруга моя була з іншого міста, і всі родичі її жили там. Так як моя мама померла дуже давно, я пекла великий пиріг і передавала її мамі Люди, коли вона їхала до неї в гості. Мені здавалося, таким чином, я це роблю і для своєї мами теж.
І ось несподівано мені довелося переконатися у відданості моєї подруги. Мій чоловік потрапив в аварію і лежав в лікарні. Свої заощадження я дуже швидко витратила на його лікування, але потрібна була ще одна операція.
І знову потрібні були гроші, яких мені не було де взяти. Можна, звичайно було звернутися до знайомих за допомогою, але не хотілося створювати проблеми іншим. Адже у кожного в наш час вистачає своїх проблем.
І я вирішила взяти гроші в банку, хоч мені довелося б віддавати набагато більше. Але виходу не було, і я вирішила завтра йти в банк. На мій подив пізно ввечері прийшла моя подруга зі своїм чоловіком і принесла мені ці гроші.
Я добре знала, що це були гроші, відкладені ними не на розваги, косметику або сукні, а на навчання сина. І так швидко я віддати їх не зможу. Але вони наполягали, що б я взяла і що мені гроші зараз потрібніше.
Я стала писати розписку, але подруга мене зупинила і сказала, що якщо не довіряти, то, що це за дружба, і навіщо тоді взагалі потрібні друзі. Я дуже їй за це вдячна і бажаю, щоб у кожного були справжні друзі.
