В молодості кожен з нас стикався з вибором своєї другої половинки. І дуже важливо в цьому моменті не заплутатися.
На останньому курсі університету я познайомився з дівчиною, вона мені сподобалася, і після парочки побачень ми почали зустрічатися.
У неї була подруга, симпатична, але досить стервозна особа.
Приблизно після півроку наших відносин, її подруга почала мені періодично надсилати смс-ки, прості: “Як справи?”, “Що ти робиш?”.
Я спочатку їй відповідав дуже холодно. Але після кількох днів такого спілкування ми розговорилися. Вона скаржилася, що їй нудно і як вона заздрить нашим відносинам. Запропонувала зустрітися і просто прогулятися з нею удвох.
Під час нашої зустрічі вона постійно говорила мені компліменти і недвозначно натякала, що хотіла б зі мною бути в відносинах. Через деякий час нашої прогулянки ми вже сміливо цілувалися в парку. Я її проводив додому і на цьому наше побачення закінчилося.
На ранок, як завжди, я набрав номер своєї дівчини. Вона не відповідала. Надіслав смс-ку, що не хоче мене більше ні бачити, ні чути. Я про все почав здогадуватися.
Після моїх наполегливих дзвінків вона мені відповіла, розповіла, що знає про нашу зустріч з її подругою і що там відбувалося. Виправдатися було неможливо.
Коли я зателефонував її подрузі, вона мені сказала: “чому ти дивуєшся? Я ж тобі казала, що мені нудно, ось так я розважалась”.
Після місяця постійних моїх вибачень, ми продовжили зустрічатися. А після 3 років від дня знайомства, ми зіграли весілля. За весь цей час жодного разу не згадали ні про цю подругу, ні про випадок, який стався.