Після розлучення з чоловіком пройшло майже десять років. Заміж вийшла рано, через велику любов або може через ще більшу дурницю, народилася дочка, але сімейне життя, якось відразу не заладилося.
Потім розлучення, маленька дитина, робота, так і не помітила, як вже тридцять п’ять, а часу і надії на те, щоб влаштувати особисте життя залишалося все менше.
Подруга наполягла зареєструватися на сайті знайомств і сама відіслала мою фотографію, правда десятирічної давності. Я була проти цього, не те, щоб я так уже й сильно змінилася, але і коси давно немає, і талія теж вже не осина. Але Ліда сказала, що потім розберемося, зараз головне, щоб чоловік призначив побачення.
Ігор написав мені майже відразу, ми стали часто спілкуватися, але зустрітися він не пропонував, і я вже вирішила, що даремно все це почала і хотіла навіть видалити свою анкету. Подруга сказала, що потрібно проявити терпіння, що не Ігор, так хто-небудь інший запросить, такі справи швидко не робляться.
І ось Ігор запропонував зустрітися в кафе в найближчі вихідні. Я відразу ж записалася в салон краси і дві години витраченого часу не пройшли дарма, на побачення я йшла, відчуваючи себе королевою. Але все одно в кафе увійшла не відразу, спостерігала за входом з сусіднього магазину.
Входили і виходили звідти різні чоловіки, але жоден з них не підходив під опис, який дав Ігор. Так, подумала я, мій зовнішній вигляд теж не дуже схожий на ту дівчину на фото, яке я відіслала йому.
Все ж на 10 хвилин пізніше призначеного часу, я увійшла в кафе, пробігши очима по столиках, але нікого, чекаю побачення, не побачила – всі чоловіки прийшли або компанією або з дівчиною. Ті, що були одні, прийшли просто перекусити, і я теж замовила собі кави і стала чекати.
Через п’ять хвилин до мене підійшов чоловік з букетом троянд, але він навіть віддалено не нагадував Ігоря. Запитав: «Ви Марина?». Мені спочатку хотілося сказати, що ні, але він, мабуть, зрозумів і так, що я чекаю когось і сів за мій столик.
Вибачившись за запізнення, сказав, що його звуть Віктор, і що його друг Ігор терміново полетів у відрядження, а так як номер телефону я свій йому не залишила, то він не зміг мене попередити, попросив сходити на зустріч його.
Мені стало якось неприємно від того, що стороння людина знає про мене такі подробиці, і я вирішила піти. Віктор наздогнав мене вже на вулиці, сказавши, що я забула квіти, і запропонував підвезти додому.
Я трохи заспокоїлася, стала придивлятися до нього: обручки на руці у нього я не побачила, зате він мені сподобався більше, ніж Ігор. На каву він не напрошувався, а просто сказав, що я йому сподобалася ще на фотографії, яку показав йому Ігор.
Запросив в кіно і сказав, що сам поговорить зі своїм другом і сподівається, що той його зрозуміє. Я вдячна своїй подрузі і вірю, що у мене все буде добре.
