Прочитала сповідь «За моєю спиною найкраща подруга зустрічалася з моїм чоловіком» і хочу написати свою історію на цю тему. Може, комусь на душі після її прочитання стане легше.
Колись мені дуже подобався один хлопець. Високий, стрункий, м’язистий блондин. Я була без розуму від нього, він теж трохи приділяв уваги мені. Я скаржилася подрузі, вона заспокоювала, казала, що такий гарний чоловік не для таких, як ми.
Але в один прекрасний момент я дізнаюся, що вони зустрічаються. Подруга стала уникати мене, а потім я дізналася, що вони зібралися одружитися. І одружилися через рік.
Чи треба говорити, що з тієї подругою і загальними друзями я порвала усілякі відносини. Але ця історія мучила мене роками, я страждала, злилася і шкодувала, що не боролася за своє щастя і що послухала «подругу». Хоча в глибині душі розуміла, що він вибрав її, тому що вона об’єктивно краще. Але все одно страждала, ні з ким не хотіла знайомитися і будувати відносини. Пішла в роботу, стала непогано заробляти, але на особистому фронті все так же було без змін.
Минуло два роки і я несподівано зустріла цю пару в супермаркеті. Замість колишнього красеня я побачила злегка розжирілого чоловіка з пивним животом в м’ятій футболці. Він явно був далекий від того ідеалу, за яким я сохла.
Подруга це теж розуміла. Їй було соромно, особливо коли я спеціально зробила здивовані очі. Ще й гидливо скривила губи (розумію, що так недобре робити, але не змогла стриматися).
Вона все зрозуміла і поспішила піти. А я стояла, дивилася їм услід і думала: скільки ж я часу витратила на свої фантазії, скільки сліз пролила за своїм придуманим ідеалом і як проклинала віроломство подруги. А в результаті виявилося, що це мені пощастило, а не їй. Або це карма так бумеранг відбила за її підлість?
