Пишу історію, в яку все одно ніхто не повірить. Навіть не знаю, для чого все це … Але дуже хочеться поділитися. Сподіваюся, що її прочитають ті, про кого я тут пишу.
У 2017 році я жила з хлопцем. Наш локомотив відносин рухався до зупинки “весілля”. Все було розплановано, дати відомі. До моменту Ікс залишався майже рік. Не скажу, що ми не поспішали, швидше за все збирали гроші.
У той період у мене була подруга, яка ніяк не могла влаштувати особисте життя і перебувала в жахливому моральному стані. Я подумала, що добре б підтримати подругу, і допомогти їй знайти якогось гарного хлопця. З огляду на той факт, що знайомих хлопців у мене практично не було (або вони вже перебували у відносинах). На допомогу прийшов мій хлопець, він сказав, що є у нього на роботі дуже скромний, але цілком позитивний хлопець.
Були і мінуси: з дівчатами він не дуже вмів заводити стосунки, тому успіхом у жінок не особливо користувався. Але це більше для дівчини плюс, ніж мінус.
Домовилися провести подвійне побачення, щоб якось повпливати на ситуацію і в разі чого допомогти.
Перше побачення пройшло м’яко кажучи не дуже. Таке відчуття, ніби це мій хлопець пішов на побачення з моєю подругою, а ми з тим його знайомим з роботи були чисто для меблів. Я злилася, але нічого не сказала хлопцеві, який зі шкіри ліз геть, щоб зачарувати мою подругу.
Лише пізніше я дізналася, що з цього побачення почалися таємні зустрічі мого МЧ і тоді ще подруги. Це через місяць тільки все розкрилося і я залишилася одна.
Увечері мені хтось телефонує. По голосу я розумію, що це той хлопець, якого ми тоді представили подрузі. Він покликав мене на побачення. Я погодилася. А чого губитися? Мені він сподобався: дуже розумний і скромний.
Моє весілля все ж відбулося, тільки не з тим хлопцем, з яким спочатку планувала будувати відносини.
Втім, я навіть рада, що так все вийшло. Інакше не познайомилася з моїм нинішнім чоловіком.
