Навіть соромно писати свою історію. Соромно від того, що все настільки банально і тупо, що прямо не знаю.
Зустрічалася з хлопцем протягом минулого року. Була закохана. По справжньому. Але біда прийшла з боку кращої подруги, яка забрала мого хлопця.
Причому слово “поцупила” використовується у справі. За моєю спиною нібито подруга влаштувала справжнє полювання за моїм хлопцем. Тільки зараз спливають деякі деталі і аж не по собі стає. Вона спеціально чатувала його біля роботи. Іноді “випадково” виявлялася в потрібний час в потрібному місці. Одягалася вульгарно. Ну хлопець і повівся …
Подруга його немов як барана повела!
Я в перші дні і не знала, до кого пішов хлопець. Лише потім все почало обростати подробицями. Та й хлопець теж хороший … Ніби мене йому було мало.
Я тоді так сильно горювала! Ревіла як маленька дівчинка.
І тільки пізніше стало до мене доходити, що все добре стало: самоусунулася псевдоподруга і невірний хлопець пішов. Добре, що це сталося зараз, а не коли б я витратила років 5-10 свого життя на цих “людей”. Рада вам так любов.
