Місяць тому ми з чоловіком вирішили розвіятися, відпочити від домашньої рутини та сходити до ресторану. Ми не так багато часу проводимо разом. Я постійно сиджу вдома з дітьми, а чоловік пропадає на роботі допізна.
Коли я запропонувала чоловікові провести вихідний наодинці, він з радістю погодився. Тож ми відправили дітей до бабусі, а самі пішли до ресторану.
Ми замовили столик в затишному ресторані поблизу. Коли ми прийшли, нас зустріла миловидна дівчина та провела нас до нашого столика. Офіціантка прийняла замовлення.
Коли вона робила записи в блокнот, ми помітили на її зап’ясті дивне татуювання. На руці було зображено крапку з комою. Я ніколи не бачила подібних татуювань, а чоловік розповів мені дещо про неї.
Крапка з комою – це нагадування про те, що людина змогла подолати залежність, депресію або інший психічний розлад. Кожен із таких людей хотів піти з життя, але знайшов у собі сили жити далі.
Тож коли чоловік побачив татуювання, він розчулився. А після його розповіді і мені захотілося зробити щось приємне для цієї дівчини.
Чоловік вирішив залишити 25% чайових від суми замовлення, а я написала на чеку записку для офіціантки. Ми хотіли хоч трохи підтримати дівчину, і коли вона підійшла, ми подякували їй за якісне обслуговування.
Не всім вистачає сміливості розпочати життя з чистого аркуша, а ця дівчина змогла.
Після того, як гості пішли, офіціантка порахувала чайові та заплакала, прочитавши записку. Щодня для неї – випробування. У світі, де позитивних емоцій не так багато, добре слово від незнайомців у ресторані — це скарб.
У записці Катя написала:
«Ми знаємо значення Вашого татуювання та захоплюємося силою духу. Дякуємо за прекрасний вечір та щиру посмішку, нехай приводів для посмішок буде якнайбільше».
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…