– Подумаєш, зуб заболів, треба було випити пігулку, а не кидати іменинника з порожнім столом та гостями. Мені на твоєму місці було б соромно, особливо на тлі подарунка у вигляді машини

Перший рік одруження. День народження чоловіка. Субота. Чоловік поїхав до батьків, бо батько вирішив купити йому на подарунок машину.

Я залишилася на господарстві: прибратися, стіл накрити, гостей зустрічати. Плани чоловіка здійснилися, а я приймання гостей запорола: сильно заболів зуб, плюнула на все, поїхала до платної стоматології. Там мене попросили зачекати годину.

З чоловіком листувалися. Він сказав, щоби я не переживала. Коли додому поїде, то придбає готову їжу.

Пропонував все скасувати, якщо мені зовсім погано. День народження ж… Не погодилася!

Додому приїхала за три години з почищеними каналами, та замороженими губами. Чоловік саме додому їхав.

Машину вони не купили, ті дві, що дивилися, вирішив не брати. Батько йому гроші передав, сказав, щоби сам авто купив. Їхав чоловік із батьками. Його найкращий друг з дружиною, та колега, теж були в дорозі.

Гостей не стала зустрічати, заснула. Чоловік сам гостей прийняв, нагодував готовим шашликом та салатами. Посиділи вони тихо, щоб мене не розбудити, і розійшлися.

Прокинулася я ввечері, майже об одинадцятій, легше було. Чоловік мене нагодував і потяг вибирати машину. До першої години ночі перед ноутбуком сиділи.

Так пройшов той день народження чоловіка. Машину він купив за кілька днів. Купив дешевше, ніж планувалося, решту грошей батькові перевів.

Свекор подзвонив, сказав, що вони приїдуть машину подивитися, та обмити.

За тиждень після дня народження я накрила стіл. Приїхали батьки чоловіка. Поки чоловік із батьком біля під’їзду обговорювали машину, свекруха почала мені дорікати, що я зіпсувала її синові день народження.

– Подумаєш, зуб заболів, треба було випити пігулку, а не кидати іменинника з порожнім столом та гостями. Мені на твоєму місці було б соромно, особливо на тлі подарунка у вигляді машини!

Я розгубилася, навіть, не знала, що й відповісти. Терпіти біль, посміхатися, приймати гостей… Це як треба не любити себе?

Пожаліла свекруху, так і сказала, що шкода мені її. Гробити себе заради свята… Це кошмар!

Чоловік зі свекром піднялися до квартири. Сіли всі за стіл, чоловік червоне розлив по келихах. За машину, за здоров’я… Третій тост був за гарних дружин.

– За нормальних дружин! – оголосила свекруха. За тих, хто щиро кохає, та піклується про близьких!

Відразу після тосту свекруха, чекаючи підтримки від присутніх, почала мені знову дорікати:
– Пігулку треба було випити, день народження чоловіка не так часто буває, щоб кидати все і йти!

Чоловік та свекор так на неї напали! Мене стали захищати! Я не чекала! Свекруха теж не чекала.

Знітилася, почервоніла і заявила, що вона все для них, а вони не цінують, зате таких фей на кшталт мене, готові від усього захищати.

– Мамо, ти що таке кажеш? — не сподобалося чоловікові, куди вона розмову звернула. Тебе цінують! І дружину я ціную!

– Сам би їй не дозволив готувати для гостей із хворим зубом. І тобі, мабуть, тато теж не дозволив би!

– Я б не сказала! – гордо сказала свекруха. Промовчала б! Гості пішли, тоді б сказала, що зуб болить.

– У цьому твоя проблема, — зауважив свекор, — ти сама не бережеш себе. Невістка молодець, насамперед треба про своє здоров’я дбати!

Кілька років минуло. Свекруха, хвора чи погано почувається, не лежить. Шурхотить по будинку! Дбає про чоловіка! Потім розповідає, як героїчно варила борщ із температурою під сорок.

– Погано було, але суп зварила, щоб мій чоловік на роботі домашній суп їв, а не будь-що.
Мене вона вважає поганою дружиною. Звісно, ​​я погана!

Чоловіка не люблю, якщо не він у мене на першому місці. Жаль її, якщо чесно! Так і звалиться одного прекрасного дня з каструлею в руках.

Ніхто її не змушує борщі варити, вона сама вважає це своїм обов’язком. Вступи я в цю секту, були б у нас нормальні стосунки! А поки моє здоров’я для мене на першому місці, я недостатньо хороша для її сина.

Машиною дорікала! Ніби це мені машину дарували, а я втекла, аби не дякувати! День народження, чий був? Чоловіка! Подарунок? Чоловіка! Гості? Теж чоловіка!

Що поганого у тому, що зі святкуванням чоловік розібрався самостійно? Мені навіть на думку не спало, що треба було пити пігулку і йти на кухню!

Мені здається, мало б хто так вчинив! Якщо свекруха з головою не дружить, це не мої проблеми! Хоче себе загнати? Хай заганяє! Ніколи такою не стану! Як вважаєте, я слушно міркую? Як би ви вчинили?