Щоб перетворити наше життя на пекло, свекруха притягла у квартиру свого кавалера, обидва поводяться зухвало

Становище напружене, нерви вже на межі, а виходу із ситуації поки що не передбачається. А я одразу знала, що це дурна ідея – жити в одній квартирі зі свекрухою.

Але чоловік уперся, там же і його половина є, він має право. Право він має, але кому від того легше? Треба було інакше вирішувати питання.

В нас молода сімʼя. Ми з чоловіком чотири роки одружені, три місяці тому в нас зʼявилася дитина. Саме через це чоловік і вирішив, що винаймати квартиру в декреті – недозволена розкіш.

Я ж не працюватиму, тому треба якось економити. Ось чоловік і вирішив заощаджувати на житлі. Тільки це не влаштовує його маму, яка звикла вважати квартиру своєю особистою.

Стосунки чоловіка та його мами найменше мені нагадували споріднені. Ну чи дальні родичі, бо тепла та розуміння там не було ані трохи.

У чоловіка своє життя, у його мами своє, взаємодій практично не відбувалося. Мене це дивувало, але й тішило, тому що у багатьох подружок свекрухи беруть надто велику участь у їхньому житті.

У мене ж з моєю були ідеальні стосунки – ми одна одну просто не чіпали та жили в паралельних світах, що нас обох влаштовувало.

Так було, допоки чоловік не вирішив, що ми житимемо у квартирі, де йому належить половина. Тієї самої, де живе його мама, а він сам останні років десять з’являвся тільки в гості.

Я боязко тоді йому говорила, що це не найкраща ідея, але чоловік мене жорстко осікав, йому ж видніше, він усе влаштує і з усім розбереться. Мені залишалося лише повірити.

Мені чоловік сказав, що все нормально, можна переїжджати, але коли ми переїхали, стало зрозуміло, що нормальності тут немає.
Свекруха була категорично проти переїзду, про що голосно заявляла. Чоловік скандалив з мамою день у день, а я намагалася не траплятися їй на очі.

Мама чоловіка звикла жити сама, і її не влаштувало, що тепер доведеться терпіти ще й сім’ю сина, в якій незабаром з’явиться немовля.

Чоловік же вважав, що якщо у нього за документами є половина квартири, то він спокійно може зайняти одну з кімнат, і нічий дозвіл йому не потрібний.

Зрозумівши, що криками нічого не вирішити, свекруха почала нас виживати, роблячи дрібні гидоти. То туалет із ванною на годину з ранку займе, то наші продукти виставить на стіл, щоб вони швидше зіпсувалися.

Мені було дискомфортно, я просила чоловіка з’їхати, але він уперся, що зі своєї квартири нікуди не поїде, тим більше коли в нас ось-ось зʼявиться дитина.

Коли народилася дитина, стало лише гірше. Тепер скандали були й ночами, бо немовля дуже часто кричало, вимагаючи до себе уваги.

– Я у своєму будинку спати не можу! Зробив послугу син на старості років! Завів сім’ю – так забезпечуй її й житлом, і всім іншим, а не сиди у матері на шиї!

На ці репліки свекрухи чоловік починав кричати, що ні на чиїй шиї не сидить, а є власником половини квартири, тож і робити може все, що хоче.

Свекруха тоді заявила, що і вона тоді робитиме все, що хоче. Ми не відразу зрозуміли зміст її слів, але тепер вже стало ясно, що вона мала на увазі.

Мама чоловіка притягла до будинку свого мужика, з яким у неї останні кілька місяців роман. Поселила у своїй кімнаті та почала вести бурхливе особисте життя.

У ванну тепер вранці й ввечері не потрапити, на кухні завжди димова завіса, а про звуки, які долинають із кімнати свекрухи й говорити не хочеться. Так навіть ми не поводилися, намагаючись стримуватися.

А от свекруха стримуватись не збирається. Вона заявила прямо, що не заспокоїться, допоки нас не виселить. Чоловік виселятися тепер не буде з принципу.

Мене вся ця вистава вже дістала, а найгірше, що до чоловіка не достукатися. Тому я вирішила переїхати до своїх батьків, там мені буде спокійніше, а чоловік нехай і далі з мамою воює, якщо йому більше нічого робити.

Причому я кликала чоловіка переїхати до моїх батьків, місце там є, але йому важливо, що це його частина квартири тож він там житиме. От і добре, тільки вже без мене.