Поки я не народила дочку, мене лякали нескінченні «страшилки» про деградацію в декреті і перетворенні в недоглянуту товсту жінку. Чесно кажучи, я стала побоюватися цього, при тому, що допомоги, крім чоловіка, у мене ніякої не було – батьки жили за 1000 км і приїжджали на тиждень раз-два на рік

Поки я не народила дочку, мене лякали нескінченні «страшилки» про деградацію в декреті і перетворенні в недоглянуту товсту жінку.

Чесно кажучи, я стала побоюватися цього, при тому, що допомоги, крім чоловіка, у мене ніякої не було – батьки жили за 1000 км і приїжджали на тиждень раз-два на рік.

І ось через 9 місяців ми вдома з рожевим сплячим кульком. Кожен день я чекала початку жаху, який так і не наступав. Плакала дочка помірно, їла добре і особливого клопоту нам не доставляла.

Безсонні ночі нас теж майже минули, тобто вони були, але не вимотували нас настільки, щоб позеленіти від недосипу.

З 2х місяців я стала водити дочку на спеціальне плавання 3 рази в тиждень, з 6 міс – в дитячий гурток раннього розвитку.

Ні, у мене не було і немає мети зробити з неї дитя-вундеркінда, мені хотілося, щоб вона бачила інших діток, а не тільки маму з татом.

Тобто, виходило, що кожен день ми ходили або в басейн або в гуртки, ввечері гуляли з татом, у вихідні їздили в парки, в кафе – нагулявшись на свіжому повітрі, дочка прекрасно спала 2-3 години, а ми неспішно обідали.

Зараз їй півтора року і ми продовжуємо вести активний спосіб життя, до того ж я зі своєю освітою філолога-перекладача захопилася копірайтом.

Знаєте, у мене немає ні краплі відчуття відсталості від життя і моя порада матусям – не сидіть вдома, йдіть гуляти, їдьте в зоопарк, на виставку, в гості – так ваш малюк виросте товариським, допитливим і веселим, а у вас буде можливість поспілкуватися з людьми, дізнатися щось нове, і декретна відпустку стане для вас пізнавальним і цікавим періодом.

You cannot copy content of this page