Василь одружився з жінкою, яку вважав ідеальною. І стосунки у них також були саме такі. Закохані одне в одному розчинилися і через півроку щоденних зустрічей вирішили одружитися.
За рік дружина заявила, що готова стати матір’ю. Чоловік був приголомшений такою новиною, але ідею Марічки підтримав. На той момент йому було вже 30 і він думав, що це ідеальний вік для того, щоб завести дитину.
Тільки коли кохана привела у світ дитину, все пішло не за планом. Догляд за новонародженим малюком давався подружжю нелегко. Для них все було новинкою. Через дитину вони часто сварилися, особисте життя пішло на другий план.
Через 2 роки такого спільного існування Василь та Марічка вирішили, що їхній шлюб врятує друга дитина. Народилася донька.
Тільки кращою ситуація не стала. Марічка була гарною мамою, вона врахувала всі помилки минулого. Але її чоловік, схоже, так і не зрозумів, що повинен робити хороший люблячий батько.
Якось Василь з дружиною сильно посварилися. Настільки серйозно, що в пориві гніву чоловік сказав, що шкодує, що вони завели дітей.
Він зізнався, що почував себе набагато щасливішим, коли їх не було. Хоча водночас він любить своїх сина та доньку і готовий на все, щоб у них все було добре.
Марічка ж сприйняла це зізнання як зраду. Більше того, вона не придумала нічого кращого, як розповісти про все своїм маленьким дітям. Просто уяви, як дитячий розум міг сприйняти подібну інформацію!
Загалом тепер Василь не знає, що йому робити. Він хоче налагодити стосунки і з дружиною, і дітьми. Але й від своїх слів не відмовляється. Батьківство дається йому дуже тяжко. Як же тепер бути?
