Я в шлюбі 12 років, в якийсь момент торкнуло і почала спілкування з одруженим чоловіком з дитиною, просто листування, дружба, якісь інтереси, спочатку рідко, як нагадування, потім частіше. спочатку загальні теми, потім більш особисте.
Листувалися 8 місяців, потім стали бачитися, переспали. Я сказала цьому хлопцю, що розлучилася, щоб і перед ним не виглядати бридко, мовляв, заміжня чоловікові ставить роги.
Він говорив, що його шлюб тріщить по швах і радості не приносить. Тягнуло одне до одного, повний спектр емоцій, все нове, закоханість і всі справи.
Все дуже швидко відбувалося. Затьмарювала необхідність брехати своїм дружині і чоловікові, викручуватися. Незважаючи на те, що я свому чоловіку оголосила про розлучення, все одно доводилося приховувати новий зв’язок.
Коли що щось приховуєш від когось, з’являється тяжкість в спілкуванні і роздратування до людини, від якої доводиться приховувати. Мій чоловік бачив, що зі мною відбувається щось дивне, з боку як не приховуй-близькі люди швидко розкусять.
Поставив мені чіп в машину на прослушку і геолокацію, зрозумів, що хтось є і почався страшний період. Як чоловік почав мене цькувати, морально знищувати, піднімати руку, готовий був його вбити, мене вбити, все стало кошмаром наяву.
Той хлопець теж уже бачив, що пішло більше руйнування, ніж радості, йому важливо, щоб у мене все добре було. Я була готова на все, повний треш.
Мій чоловік поділився цим з моїм керівником, який для мене наставник в житті і важлива людина. Мені було моторошно соромно дивитися в обличчя тому, що наробила, зізнатися, що я не порядна і впала в бруд обличчям.
Керівник сказав, що якщо я не етична, я не можу займати свій пост, а робота для мене дорога по багатьом параметрам. Була вимога розірвати повністю цей зв’язок, поки у мене і у того хлопця не з’явиться штамп в паспорті про розлучення, тоді можна правильно починати відносини.
Я пручалася до того моменту, як подивилася на дитину, вона була засмучена і тут мене зачепило, я зрозуміла, що:
-підірване моє здоров’я і нервова система за 10 днів моторошного цькування;
-нарушено довіру до мене і зіпсовані відносини з чоловіком, який моя рідна людина 12 років;
-постраждали діти, бачачи конфлікти і відчуваючи погану обстановку, плюс вони чули, що у мами хтось є і вона зрадила тату, а я хочу бути для них прикладом;
– переивають мої батьки, бо вони теж в курсі;
– погіршилась моя увага в роботі;
-я ледь не втратила роботу, наполягаючи на своїй неправій правоті, готова була звільнитися, а працюю там 8 років;
– підірвана довіра до мене з боку близької людини керівника і теж його нерви;
– постраждали так чи інакше відносини того хлопця з його сім’єю, а значить, постраждали люди, які не винні, і моя совість все одно це знає (дружина і дитина);
І всі ці руйнування заради того, щоб бути разом і невизначеного майбутнього? Я знаю його дуже мало тільки з одного боку, але не знаю його в побуті і хрін знає, може ми через місяць-два життя разом розбіглися б.
Я оголосила тому хлопцю про повний розрив, попросила не турбувати мене і ніяк не з’являтися в моєму житті, поки він в шлюбі, сказала, що якщо коли небудь надішле фото паспорта зі штампом про розлучення, я може вип’ю з ним кави.
Щоб не було спокус видалила його номер, в соц мережах його немає, домашню адресу не знаю-тому я його тепер ніяк не знайду, якщо тільки сам не вийде на зв’язок зі штампом) Не маю жодних надій, для мене ця історія закінчилася.
Оголосила всім хто був в курсі про прийняте рішення.
Як не дивно стало легше, хмари розсіялися. Повернувся здоровий глузд. Іноді треба наступати на горло своїм “хочу” і брати відповідальність за інших людей.
Якщо це кохання то дочекається і піде по чесному шляху, правильно завершивши одні відносини перш ніж почати інші, хоча може через кілька місяців у мене нічого не залишиться.
